Загиблим – пам’ять.
Живим – наснаги.
Мовчання крик, гарчання, вий.
Ти повирнувся, ти живий !
Ти бачив жах, кривавий мрак.
Ти вже не зможишь жити так,
Як жив до цього все життя.
Нема в минуле вороття !
Не полишай ти боротьби !
Будуй, живи, твори, люби !
Складай із мрій свій храм зорі,
За тих хто жив і тих хто ні.
Не дай спаплюжить пам’ять тих,
Хто розчинився, тих, хто зник.
Як треба, криком ти кричи !
Та не мовчи, та не мовчи !
Ти не один ! Багато нас,
Хто в темну ніч їх чує глас.
Ми винні їм наше буття !
Ми маєм випалить сміття !
Та відвернути від дітей,
Те пекло, з тисячи смертей…
Автор: Володимир Шевченко