Слава Нації ! Смерть ворогам !
 
Війна. Вони сиділи по домівках.
ніхто із них не знав, що час настав.
склонила донечка беззахисно голівку.
і батько раптом на підлогу впав.

а мати несподівано застигла,
промовивши востаннє: це війна...
і стало враз так тихо...тихо...тихо...
і по щоці скотилася сльоза...

вони замовкли. Назавжди. Навічно.
Ніхто-ніхто не вижив того дня.

... Життя загасло, мов згорівша свічка.
і так померла не одна сім'я.

чому, скажи ? Невже і справді небо
мовчатиме, не допоможе нам ?
а нам би жити - більшого не треба !
та як поясниш це панам - катам ?!

де ж справедливість ? І за що ми винні ?
що брата шанували ? А тепер
він зрадив нас. Встромив ножа у спину.
він до краплини нашу щедрість стер !

та врешті ми зупинемо ці муки.
ми вистоїмо ! Разом до кінця !

... Лиш плаче Україна від розлуки
за тими...кого поряд вже нема.

... Вона вночі прокинеться і тихо
промовить в мертву тишу: синку, стій...

війна... Це найстрашніше в світі лихо...
невинний син лежить в землі сирій...

і тихо...тихо так в моїй країні...
ледь чутний Мамин стогін, Мамин плач...

йди звідси геть ! Запам'ятай, віднині,
найбільший ворог мій, Я - твій палач !                                                                       Тіна Травнева...