Кримський похід Івана Сірка. Сторінка української слави.
У 1676 році відбувся один з найславетніших походів Івана Сірка. Кошовий отаман поставив перед собою надскладне завдання оволодіти всіма головними містами Кримського ханства разом з ханської столицею, щоб помститися за підступний напад кримського хана та яничарського війська на Чортомликську Січ в 1675 році. Для цього треба було якимось чином завести велику козацьку армію до кримського півострова, що представляв собою природну фортецю.
Іван Сірко самотужки розробив план військового походу, тримаючи його у повній таємниці, він повів весною 20 тисячну козацьку армію в південний степ. Козаки пересувалися лише вночі далеко від проторених шляхів, так же само вночі був форсований Сиваш і запорожці вийшли на косу Арабатська стрілка. Швидко діставшись початку Керченського півострова непомітно для татар, Іван Сірко розкрив свій план. Козацький очільник вигадав геніальний план атаки. Все військо було розділено на шість повністю автономних загонів, які мали від 3 до 4 тисяч воїнів у кожному. Кожна загін мав своє керівництво і свою задачу та час на його виконання. Сірко планував що п’ять козацьких полків нанесуть одночасні удари по п’яти найбільшим містам тогочасного Криму: Бахчисараю (коло Сімферополя), Ак-Мечеті (Чорноморську), Ор-Капи (Перекопу), Гезлеве (Євпаторії) та Кафи (Феодосії). Планувалося, що після захоплення міста, та визволення християнських невільників козацькі загони повинні були повернутися до входу на Арабатську косу, де з шостим загоном їх буде чекати Іван Сірко. На це все отаман давав три дні часу.
Одночасний раптовий удар по серцю Кримського ханства викликав масову паніку серед татарів. Всі визначенні міста були зненацька захопленні українськими козаками, татари спочатку думали, що їх атакувала велетенська армія. Сам кримський хан Селім І Герай ледве уникнув полону і змушений і покинувши свій палац та гарем, вже сів та турецьку галеру і хотів втекти до Туреччини коли йому доповіли, що козаків обмаль і великі міста захоплювали по жменьці козаків. Розлютований хан, оголосив тотальну мобілізацію, наказавши всім татарам, хто може нести зброю згуртуватися у велику армію. Зібравши за кілька діб біля 40 тисяч війська Селім особисто очолив армію і повів її на табір Івана Сірка.
До козацького табору за три дні прийшли всі загони крім одного 4 тисячного посланого на Перекоп. Сірко вирішив почекати його ще один день. за три доби козаки добре укріпили свій табір накопавши високі шанці та виривши досить глибокий рів. Саме на четвертий день кримської операції, біля Арабатської коси відбулося одна з найжорстокіших битв за всю історію козацько-татарських змагань.
Розлюченні татари з усіх сторін атакували козацькі шанці як навіжені, запорожці зустріли нападників безперервним рушничним вогнем. Татари гинули сотнями, але все одно йшли вперед б’ючись так, як не билися з часів Чінгісхана. Бусурмани мертвими тілами засипали рови, і йдучи по власним мерцям забралися на шанці, де розгорілися кривава січа. Іван Сірко незважаючи на те що йому було біля 70 років, стояв в передніх лавах запорожців б’ючись шаблею. Кілька годин безупинно тривала люта битва. Козацькі сили почали танути, майже закінчилися кулі та порох. Татарам вдалося пройти шанці у кількох місцях та вдертися до обозу. У найдраматичніший момент, з тилу татарську армію атакував 4 тисячний загін запорожців, що повертався здобувши міцну Перекопську фортецю. Побачивши розгублення татар, Іван Сірко особисто повів козацьке військо у контратаку. Татарська армія, опинившись між молотом та ковадлом була зім’ята та розбита на дві частини. Кримський хан першим покинув поле бою, а за ним навтьоки почвалала решта татарського війська.
Після кривавого бою з Криму на материкову частину України Сірко вивів біля 7-10 тисяч колишніх невільників. Проте частина визволенних бранців та бранок потурчилася та не бажали повертатися у рідні краї, а воліли залишитися жити в Криму. Іван Сірко довго вмовляв їх не зраджувати материнську землю, однак вмовляння не подіяли. Кошовий тоді сказав, щоб всі хто хоче залишитися з татарами, можуть йти до Криму. Близько 3 тисяч обусурманених українців пішла назад. Сірко, що все життя воював з бусурманами, провів близько 200 битв та сутичок з ворогами та визволив близько 50 тисяч українських невільників з турецької та татарської неволі віддав свій найтяжчій наказ.
Тому хто відцурався рідної Батьківщини, нема місця на землі. Потурнаки стали ворогами України, їхні діти та онуки виростуть татарами та прийдуть плюндрувати українську землю, щоб цього не сталося їх треба всіх вбити. В Чорній долині всі зрадники були вбиті козаками.
Кримський похід та події у Чорній долині блискуче були описанні українськими письменниками: Андріаном Кащенко в оповіданні «Запорозька слава», Володимиром Маликом в романі «Таємний посол» та Юрієм Мушкетиком в романі «Яса». За останнім твором в 1990 році був знятий художній кінофільм «Чорна долина».
Треба мовити, що під час Кримського походу 1676 року Іван Сірко вперше у світі застосував прогресивну тактику введення наступального бою окремими автономними загонами, кожен з яких мав чітку ціль, та нормований час на виконання. Таку тактику наступального бою почали використовувати лише у двадцятому столітті. Навіть великий Наполеон Бонапарт до цього не міг додуматись хоча і близько підійшов. Військовий геній Івана Сірка на кілька століть випередив свій час. Лише за три дні Івану Сірко вдалося те що вважалося неможливим з невеликою армією захопити всі головні міста Кримського ханства включно зі столицею – Бахчисараєм, якого до Сірка ніхто не міг захопити. Якби у козацького очільника була б більша армії, він міг би підкорити все Кримське ханство.
Не треба цуратися власної історії та культури. Хай слава про великого кошового отамана вічно живе в пам’яті всіх українців!
У 1676 році відбувся один з найславетніших походів Івана Сірка. Кошовий отаман поставив перед собою надскладне завдання оволодіти всіма головними містами Кримського ханства разом з ханської столицею, щоб помститися за підступний напад кримського хана та яничарського війська на Чортомликську Січ в 1675 році. Для цього треба було якимось чином завести велику козацьку армію до кримського півострова, що представляв собою природну фортецю.
Іван Сірко самотужки розробив план військового походу, тримаючи його у повній таємниці, він повів весною 20 тисячну козацьку армію в південний степ. Козаки пересувалися лише вночі далеко від проторених шляхів, так же само вночі був форсований Сиваш і запорожці вийшли на косу Арабатська стрілка. Швидко діставшись початку Керченського півострова непомітно для татар, Іван Сірко розкрив свій план. Козацький очільник вигадав геніальний план атаки. Все військо було розділено на шість повністю автономних загонів, які мали від 3 до 4 тисяч воїнів у кожному. Кожна загін мав своє керівництво і свою задачу та час на його виконання. Сірко планував що п’ять козацьких полків нанесуть одночасні удари по п’яти найбільшим містам тогочасного Криму: Бахчисараю (коло Сімферополя), Ак-Мечеті (Чорноморську), Ор-Капи (Перекопу), Гезлеве (Євпаторії) та Кафи (Феодосії). Планувалося, що після захоплення міста, та визволення християнських невільників козацькі загони повинні були повернутися до входу на Арабатську косу, де з шостим загоном їх буде чекати Іван Сірко. На це все отаман давав три дні часу.
Одночасний раптовий удар по серцю Кримського ханства викликав масову паніку серед татарів. Всі визначенні міста були зненацька захопленні українськими козаками, татари спочатку думали, що їх атакувала велетенська армія. Сам кримський хан Селім І Герай ледве уникнув полону і змушений і покинувши свій палац та гарем, вже сів та турецьку галеру і хотів втекти до Туреччини коли йому доповіли, що козаків обмаль і великі міста захоплювали по жменьці козаків. Розлютований хан, оголосив тотальну мобілізацію, наказавши всім татарам, хто може нести зброю згуртуватися у велику армію. Зібравши за кілька діб біля 40 тисяч війська Селім особисто очолив армію і повів її на табір Івана Сірка.
До козацького табору за три дні прийшли всі загони крім одного 4 тисячного посланого на Перекоп. Сірко вирішив почекати його ще один день. за три доби козаки добре укріпили свій табір накопавши високі шанці та виривши досить глибокий рів. Саме на четвертий день кримської операції, біля Арабатської коси відбулося одна з найжорстокіших битв за всю історію козацько-татарських змагань.
Розлюченні татари з усіх сторін атакували козацькі шанці як навіжені, запорожці зустріли нападників безперервним рушничним вогнем. Татари гинули сотнями, але все одно йшли вперед б’ючись так, як не билися з часів Чінгісхана. Бусурмани мертвими тілами засипали рови, і йдучи по власним мерцям забралися на шанці, де розгорілися кривава січа. Іван Сірко незважаючи на те що йому було біля 70 років, стояв в передніх лавах запорожців б’ючись шаблею. Кілька годин безупинно тривала люта битва. Козацькі сили почали танути, майже закінчилися кулі та порох. Татарам вдалося пройти шанці у кількох місцях та вдертися до обозу. У найдраматичніший момент, з тилу татарську армію атакував 4 тисячний загін запорожців, що повертався здобувши міцну Перекопську фортецю. Побачивши розгублення татар, Іван Сірко особисто повів козацьке військо у контратаку. Татарська армія, опинившись між молотом та ковадлом була зім’ята та розбита на дві частини. Кримський хан першим покинув поле бою, а за ним навтьоки почвалала решта татарського війська.
Після кривавого бою з Криму на материкову частину України Сірко вивів біля 7-10 тисяч колишніх невільників. Проте частина визволенних бранців та бранок потурчилася та не бажали повертатися у рідні краї, а воліли залишитися жити в Криму. Іван Сірко довго вмовляв їх не зраджувати материнську землю, однак вмовляння не подіяли. Кошовий тоді сказав, щоб всі хто хоче залишитися з татарами, можуть йти до Криму. Близько 3 тисяч обусурманених українців пішла назад. Сірко, що все життя воював з бусурманами, провів близько 200 битв та сутичок з ворогами та визволив близько 50 тисяч українських невільників з турецької та татарської неволі віддав свій найтяжчій наказ.
Тому хто відцурався рідної Батьківщини, нема місця на землі. Потурнаки стали ворогами України, їхні діти та онуки виростуть татарами та прийдуть плюндрувати українську землю, щоб цього не сталося їх треба всіх вбити. В Чорній долині всі зрадники були вбиті козаками.
Кримський похід та події у Чорній долині блискуче були описанні українськими письменниками: Андріаном Кащенко в оповіданні «Запорозька слава», Володимиром Маликом в романі «Таємний посол» та Юрієм Мушкетиком в романі «Яса». За останнім твором в 1990 році був знятий художній кінофільм «Чорна долина».
Треба мовити, що під час Кримського походу 1676 року Іван Сірко вперше у світі застосував прогресивну тактику введення наступального бою окремими автономними загонами, кожен з яких мав чітку ціль, та нормований час на виконання. Таку тактику наступального бою почали використовувати лише у двадцятому столітті. Навіть великий Наполеон Бонапарт до цього не міг додуматись хоча і близько підійшов. Військовий геній Івана Сірка на кілька століть випередив свій час. Лише за три дні Івану Сірко вдалося те що вважалося неможливим з невеликою армією захопити всі головні міста Кримського ханства включно зі столицею – Бахчисараєм, якого до Сірка ніхто не міг захопити. Якби у козацького очільника була б більша армії, він міг би підкорити все Кримське ханство.
Не треба цуратися власної історії та культури. Хай слава про великого кошового отамана вічно живе в пам’яті всіх українців!
Показати повністю...
