Маленький хлопчик, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім, заради забави, взяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку. Дно струмка було піщаним, і тому на поверхню відразу піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатна для пиття. Малюкові швидко перестало подобатися вглядатися в брудну воду струмочка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами. А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Він теж хотів помутити воду гілочкою, але дно струмка було кам'янистим, тому він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Струмочок був чистий, як і раніше. Подібно цьому, деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість, гординя і старі образи, подібно намулу і сміттю в струмку лісовому. Коли ж людина постійно черпає силу в Слові Божому і про святе думає, то поступово приходить приклад смирення Христового і загартовує доброчесну людину покорою і великим терпінням, об які, як гілочки об камінь, ламаються всяка людська злість і ворожість