12 січня 1909 в селі Болотня, що на Київщині, народилась  українська народна художниця, представниця "наївного мистецтва" Марія Приймаченко. 

З 6 років дівчинка почала розмальовувати хати у селі дивовижними квітами. Але саме тоді їй діагностують страшну хворобу кісток - поліомієліт.
Вона продовжувала малювати, але навіть не споідвалася, що зможе вчитися на художника, адже сильний біль заважав їй жити.
Допоміг щасливий випадок - її малюнки побачив директор київського художнього технікуму. Навчання було справжнім щастям для Марії. Саме у студентські роки вона створює найвідомішу свою серію картин – із фантасмагоричними тваринами. На них жаби грають на золотих трубах, в одуда - чотири лапи, а слони носять капелюхи.

Її дивовижних людиноподібних звірів починають демонструвати на всесвітніх виставках. Париж, Варшава, Софія, Монреаль та Прага захоплюются мистецтвом Маріі. А сама дівчина довідується про це лише з газет.

«Чому ви не малюєте людей? - питали Марію Примаченко. - Як не малюю? Це ж і є люди».
Це був найщасливіший період у житті художниці. Адже здавалося, що вона ладна все життя присвятити лише малюванню. Але якось, гуляючи Києво-Печерською Лаврою, вона зустрічає односельчанина–лейтенанта Василя. Заради коханого, Примаченко залишає Київ і повертається у рідне село.
В 1941 році в пари народжується син Федір. Але про те, що став батьком – Василь дізнається… з листа Марії. На фронт його забрали одним з перших. Через війну молодята навіть не встигають побратися.
З війни Василь так і не повернувся. Не прийшла навіть похоронка. Життя Марії зупинилося. Вона покинула малювання. Вона не торкалася фарб 20 років. І все життя потому – відкидала залицяння інших чоловіків.
Вірність своєму Василю – жінка берегла до останнього дня.
Шалена популярність повертається до Марії Примаченко в 1963 році. Київська молодь влаштовує виставку її робіт. Про неї знову починають говорити і художниця бере до рук пензлі, створюючи шедеври - один за одним.
Між тим, з кожним роком хвороба Примаченко посилюється. Вона ледве пересувається і не спить ночами. Якось прокинулася із дивним передчуттям.
Через тиждень, менш ніж за 50 кілометрів від села вибухає Чорнобилська АЕС.
Марію вмовляють переїхати, але художниця і далі не полишає рідну хату: вона геть замикається в собі і продовжує малювати своїх фантастичних звірів.
Через твори Марії Примаченко в 2013 році мало не розгорівся міжнародний скандал.
Фінський авіаперевізник FinnAir наніс на один зі своїх літаків малюнок дуже схожий на роботу Марії Примаченко 1961 року «Щур у дорозі». Малюнок був «розроблений» дизайнером компанії «Марімекко», яка визнала факт плагіату і згодом вибачилися за цей інцидент.
У 2006 році в селі Болотня сталося без перебільшення пограбування століття. Зі звичайної сільської хати серед ночі винесли близько сотні робіт Марії Примаченко.
За найскромнішими підрахунками, їхня вартість складала понад 500 тисяч доларів.
о такої скандальної популярності Марія Приймаченко не дожила. Вона померла в 1997 році в своїй хаті. Тож і уявити не могла, що на її фантастичних звірів розпочнуть таке безжалісне полювання.
Незадовго до своєї смерті Марія Примаченко сказала: «Головне, щоб на тому світі були папір і фарба». Бо опинеться вона там, де живуть її звірі і ростуть її квіти.

Джерело: www.ukrainki.kanalukraina.tv