Однієї ночі, в далеких горах, де знаходився монастир, випав великий сніг. Зранку монахи, пробираючись снігом майже в пояс, зібралися в храмі на молитву.
Їхній ігумен, зібравши всіх їх, запитав:
-Скажіть, що нам потрібно зараз робити?
Один монах запропонував:
-Нам потрібно молитися, щоби почалися теплі дні.
Інший додав:
-Потрібно перечекати в своїх келіях, щоби зійшов сніг.
Ще інший запропонував:
-Той, хто надіється на Бога, повинен бути байдужим до того чи є сніг, а чи його немає.
Старець-ігумен вислухав всіх їх і мовив:
-А тепер послухайте, що я вам скажу.
Молоді монахи приготувалися почути велику мудрість.
Старець обвів всіх їх поглядом, тихо видохнув і сказав:
–Лопати в руки – і вперед!