Меню
Цьому "твору" вже чотири роки, але він і надалі актуальний.
"Эх - какую страну потеряли"

Володимир Мартинюк
11 января 2015 г.
В колишньому СРСР не було двох речей - сексу і антисемітизму.

Вірніше вони були але називалися трохи по іншому . І те і інше звісно не заохочувалося, але нікому й не заборонялося. Більше того - і те і друге вважалися потрібним і корисним для радянського народу - перше давало надію на те що той народ якщо й не збільшуватиметься, то принаймні не вимиратиме, а друге ставало головною ідеєю єднання нової історично-суспільної сутності - радянського народу.

Бо під кінець епохи совка різні форми побутового і не тільки антисемітизму використовувалися аби об'єднувати різні нації спільною недовірою та підозрою щодо євреїв, які були "антирадянськими", оскільки на відміну від всіх інших, мали можливість покинути СРСР і переселитися або в Ізраїль, або у Нью-Йорк.

Слід сказати що власне секс у спортивно-розважальному сенсі цього слова, тобто без зв'язку з коханням та перспективою дітонародження, не був досяжний простому люду, однак дозволявся верхівці радянського суспільства разом із відповідними імпортними кольоровими журналами .

Те саме було й антисемітизмом - якщо народний побутовий антисемітизм, як правило, зводився до анекдотів та, загалом, несмертельних насмішок над товарознавцем чи завскладом Рабиновичем , то "еліта" СРСР могла собі дозволити вже й щось серйозніше - Альфреда Розенберга, "Протоколи сіонських мудреців" чи щось подібне .

Врешті , коли внаслідок виїзду євреїв з СРСР, вони стали практично не помітним на побутовому рівні, у всіх націй СРСР пропала потреба проти когось об'єднуватися і далі терпіти дурість і неподобства одне одного.

Через це СРСР врешті-решт і розпався ...
Показати повністю...