Меню
Дмитро "Калинчук" Вовнянко

НЕ СУМНІВАЙСЯ – БУНЧУКИ ЗДІЙМУТЬСЯ

Друже, ти розчарований? Ти чекав не цього?

Ти всі чотири роки не розгинав спини, працюючи на перемогу. Ти вірив – перемога близька. Українські війська звільнять Донецьк, Луганськ, Сніже, Горлівку… Вийдуть на кродон, візьмуть кордон під контроль. Почнуть працювати над поверненням Криму.

Але всього цього не сталося. Не сталося з багатьох причин. Так, ти працював і жертвував. Це дало результат. Держава теж працювала – аби у цьому переконатися, достатньо глянути як виглядав український вояк у 2014 р. і у 2018 р.

Десантники в беретах марун. Морпіхи в беретах «морська хвиля». Піхота в беретах і мазепінках. Вітчизняні кевларові шоломи, вітчизняні броніки, форма «укропіксель», фліски. Парадна форма – репліка з української форми часів Гетьманату і УНР. А зброя?

Україна не мала власного виробництва 152-мм снарядів – тепер має. Україна не мала ракети «Вільха» - тепер є. Україна не мала власних БПЛА – тепер має, при чому закуповує їх у виробників, що стали випускати «пташки» прямо під час війни. У ДШВ з’явилися танки. «Тритони», «Спартани», «Кугуари».

І процес – триває. Армія здобуває більше і більше техніки. Армія поліпшує харчування. Новий сухпай пробував? А нову систему харчування бачив?

ЗСУ – у першій десятці армій Європи. А де вони були в 14-му? Результат досягнуто лише за 4 роки.

Я знаю, настрою твого все це не поліпшує. Бо ворог – у Горлівці, у Луганську, у Донецьку. Ворог на українській землі. Який сенс накачувати армію, якщо та армія нездатна звільнити українські землі? Не для цього ти працював…

Так?

Так от відкрию тобі секрет. ЗСУ н мою думку, теоретично могла б звільнити території Донбасу. Так, перетворити позиції ворога вогнем на місячний ландшафт, рвонути вперед, звільнити скрізь де тільки можемо, аби встигнути до повноцінних сутичок з армією РФ. Так, якщо армії РФ буде забагато – можна стати в оборону і витримати удар, на повноцінну війну Москва зараз явно не здатна. Так, можна навіть дещо відступити під тиском – гірше не буде, все одне щось ми звільнимо. Так…

Але поставлю тобі одне єдине питання. Скільки хлопців і дівчат треба буле покласти, аби все це реалізувати? І яких хлопців і дівчат? Знаєш? А я тобі скажу.

Класти доведеться патріотів. Не тих, шароварних, чий патріотизм зводиться до патякання на ФБ про те якою мовою треба писати і кого запрошувати на книжковий ярмарок в Дніпро – а справжніх. Патріотів, які свій патріотизм підтверджують справами. Патріотів, які ГОТОВІ покласти своє здоров’я і життя за свою державу. Бо всі інші форми патріотизму, у кращому разі – привід для роздумів, у гіршому – лицемірство і демагогія.

І от саме ці дівчата і хлопці муситимуть загинути. А мені треба – аби вона жили. Мені треба аби з ними ми будували нову Україну, а не з трепло-патріотами поповненими масами халявщиків та відвертих колорадів, які радісно приведуть до влади популістів, що змарнують усі досягнення.

Але ж українські землі – під ворогом? Так. Під ворогом. Але знаєш, після того як совок збив південнокорейський «Боїнг» блок НАТО міг почати війну проти СРСР, і враховуючи економічний стан СРСР, НАТО могло у тій війні перемогти. Але блок НАТО того не зробив. Блок НАТО почекав. І – придушив совок санкціями. І в результаті не блок НАТО вводив танки в совок, а совок виводив танки з Афганістану та країн Східної Європи. А хлопці й дівчата з країн НАТО, які б загинули в разі прямого зіткнення НАТО з совком, тепер випускають для нас смартфони, автівки та програмне забезпечення. На відміну від уламка совка з центром у Москві, який з 1991 р. з війн не вилазить.

Що від смішних санкцій Москва уже сміється на кутні (тобто так, що не збагнути, сміється вона чи плаче) уже видно і так – достатньо послухати заяви російського ж уряду та їхніх економістів. Сучасна Росія – далеко не СРСР за економічними можливостями. Захід, який ну неймовірно «втомився від України» шпетить Москву новими й новими санкціями. Все іде так як треба.

Друже, не сумнівайся. У цій війні ми переможемо. Але переможемо не по-російські, як нав’язують нам вони і їхні посіпаки-зраднюки, тобто поклавши найкращих своїх громадян і виснаживши свою економіку. Ми переможемо по-українськи. По-європейськи. Залишимося при своїх – а вони років 50 відновлюватимуть свою економіку, як плату за свої пиху і реваншизм. Дай боже аби одну економіку, а не 8-9.

Не сумнівайся друже. Бунчуки здіймуться над колонами української техніки. Ми підемо і повернемо свої території. Синьо-жовтий знову майорітиме над українськими Донецьком, Джанкоєм, Луганськом, Керчю, Сніжним та Сімферополем. Все це буде.

Звісно, якщо владу на виборах не захоплять посіпаки Москви.
Показати повністю...