1 
Поділились 1 користувач
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ВІДБІР
Вперше в Україні спосіб індивідуального відбору бджіл застосував І.К.Давиденко, наприкінці 60-х р. на Мукачевському бджолорозпліднику з бджолами карпатської популяції під керівництвом професора П.А.Аветисяна. Взагалі, така форма селекції доступна великим спеціалізованим господарствам, бджолофермам та ін., які нараховують не менше 300 бджолосімей.Як і при масовому відборі, індивідуальна селекція розпочинається з виявлення бджолосімей з високими та цінними господарськими показниками, обов'язковим та систематичним обліком стану сімей, походженням та віком маток. Бджолині сім'ї з найкращими показниками та їх маток - називають рекордистками.В залежності від розміру бджолиного господарства та кількості репродуктивних маток, згідно плану, виділяють 3-6 маток-рекордисток. І від кожної з них виводять не менше, як по 30 маток-дочок. Пам'ятаючи при цьому, що чим більше буде одержано маток-дочок, тим кращим буде результат.Матки-дочки повинні спаровуватись на одній пасіці, щоб спадковий фон був однотипний. Краще це робити на ізольованому в просторі парувальному пункті з постійними батьківськими сім'ями.Оцінюють маток-рекордисток порівнюванням їхніх дочок між собою, із середніми показниками пасіки та з показниками самих рекордисток. Для цього на декількох пасіках створюють дослідні групи з матками-дочками від кожної рекордистки та контрольні групи – звичайні сім’ї. Зрозуміло, що чим більші будуть дослідні та контрольні групи, тим менша вірогідність помилки у визначенні племінних цінностей маток-рекордисток.Створивши групи, слідкують, щоб на кожній пасіці були однаково добрі умови годівлі, утримання та догляду бджіл.Висновки по результатах виробничо-контрольного обліку кожної піддослідної сім’ї необхідно робити тільки по закінченні другого сезону, бо в перший в сім'ях працюють робочі бджоли від попередніх маток.Порівнюючи між собою продуктивність дослідних та контрольних груп з кожної пасіки, виділяють бджолосім'ї, які відрізняються найкращими показниками, а матку-рекордистку, родоначальницю цієї групи, вважають племінною,бо вона має домінуючий фактор спадковості корисних ознак. Таких маток і використовують для подальшого розмноження. А щоб на довший час зберегти цих цінних маток, їх утримують в невеликих сім'ях, де вони не так швидко спрацьовуються.Дочок інших рекордисток, які показали знижену продуктивність, вибраковують. Адже високі показники їхніх матерів зумовлені фенотиповими факторами, а не спадковістю, тобто, генотипом. Адже їхній ген спадковості, що контролює необхідні для людини ознаки, має рецесивний вплив, який повністю чи частково подавлюється домінантним геном негативних ознак.Таким, чином, використовувати генетику у бджільництві можна шляхом схрещування різних рас бджіл та шляхом парування різних ліній в межах однієї раси. Який метод кращий, залежить від конкретних умов. Але в більшості областей України ми повинні займатися, перш за все, розведенням і селекцією місцевих бджіл, добре пристосованих до природних умов та характеру медозбору.
Вперше в Україні спосіб індивідуального відбору бджіл застосував І.К.Давиденко, наприкінці 60-х р. на Мукачевському бджолорозпліднику з бджолами карпатської популяції під керівництвом професора П.А.Аветисяна. Взагалі, така форма селекції доступна великим спеціалізованим господарствам, бджолофермам та ін., які нараховують не менше 300 бджолосімей.Як і при масовому відборі, індивідуальна селекція розпочинається з виявлення бджолосімей з високими та цінними господарськими показниками, обов'язковим та систематичним обліком стану сімей, походженням та віком маток. Бджолині сім'ї з найкращими показниками та їх маток - називають рекордистками.В залежності від розміру бджолиного господарства та кількості репродуктивних маток, згідно плану, виділяють 3-6 маток-рекордисток. І від кожної з них виводять не менше, як по 30 маток-дочок. Пам'ятаючи при цьому, що чим більше буде одержано маток-дочок, тим кращим буде результат.Матки-дочки повинні спаровуватись на одній пасіці, щоб спадковий фон був однотипний. Краще це робити на ізольованому в просторі парувальному пункті з постійними батьківськими сім'ями.Оцінюють маток-рекордисток порівнюванням їхніх дочок між собою, із середніми показниками пасіки та з показниками самих рекордисток. Для цього на декількох пасіках створюють дослідні групи з матками-дочками від кожної рекордистки та контрольні групи – звичайні сім’ї. Зрозуміло, що чим більші будуть дослідні та контрольні групи, тим менша вірогідність помилки у визначенні племінних цінностей маток-рекордисток.Створивши групи, слідкують, щоб на кожній пасіці були однаково добрі умови годівлі, утримання та догляду бджіл.Висновки по результатах виробничо-контрольного обліку кожної піддослідної сім’ї необхідно робити тільки по закінченні другого сезону, бо в перший в сім'ях працюють робочі бджоли від попередніх маток.Порівнюючи між собою продуктивність дослідних та контрольних груп з кожної пасіки, виділяють бджолосім'ї, які відрізняються найкращими показниками, а матку-рекордистку, родоначальницю цієї групи, вважають племінною,бо вона має домінуючий фактор спадковості корисних ознак. Таких маток і використовують для подальшого розмноження. А щоб на довший час зберегти цих цінних маток, їх утримують в невеликих сім'ях, де вони не так швидко спрацьовуються.Дочок інших рекордисток, які показали знижену продуктивність, вибраковують. Адже високі показники їхніх матерів зумовлені фенотиповими факторами, а не спадковістю, тобто, генотипом. Адже їхній ген спадковості, що контролює необхідні для людини ознаки, має рецесивний вплив, який повністю чи частково подавлюється домінантним геном негативних ознак.Таким, чином, використовувати генетику у бджільництві можна шляхом схрещування різних рас бджіл та шляхом парування різних ліній в межах однієї раси. Який метод кращий, залежить від конкретних умов. Але в більшості областей України ми повинні займатися, перш за все, розведенням і селекцією місцевих бджіл, добре пристосованих до природних умов та характеру медозбору.
Показати повністю...
