Кохання на відстані
***
Кохання далеке - цвітіння у полі, що вицвіте.
Можливо чи завтра, а може учора, але не тепер.
Вона йому щиро, в секунду цю, пахла на відстані,
Напоював міцно так,
В пахощах підступу, ніби лікер.

У неї навчання, дипломи, ще друзі, видовища.
Відірване місто від поля незайманих квіт.
Там жив і плекав до коханої, він своє вогнище,
З чужини далекої,
Царства домашнього прагнув Давид.

Коли зустрічалися в темній кімнаті між блисками,
То пошуки, дотики, пошепки, жар і нестримна вода.
Кохана що зверху тяжіє, рукою натискує,
Неначе творця,
Чи ловця дотикається спрагло Адам.

Злиття заборонене, є в них не спільна історія?!
А може в пробудженні сонця не жде їх ніхто.
Із неба проміння далеке, що квіти підкорює,
Напоює, звищує...
Й гасне на відстані тихо фантом.

Усе що далеко - і боги, і царства, світила, закохані,
Неначе від пращі Давида каміння, в корону не йде.
Воно відлітає подалі, в зів'ялії квіти епохами,
Нестримно-прискорене,
Тільки но кинуте, ще молоде.

#ОлегКупрієнко (с) 10.11.2018р.
#тема_читача Онучак Діана