Валерій Прозапас
Україна піддалась військовій агресії другої ядерної держави світу - і більше чотирьох років протистоїть окупації та інформаційній навалі.
Пройшло шість хвиль мобілізації, в країні більше 300 тисяч учасників бойових дій.
В цих умовах в рамках євроінтеграції прийняті сотні законів, а міжнародний рейтінг змінився з ризикового до стабільного.
Кардинально змінилася спроможність армії. І так, є "джавеліни".
Більше трьох років не закуповується російський газ, російська монополія вчисту програє в міжнародних судах Нафтогазу.
Український паспорт посів 24 місце в світі, і скоро буде надрукована десятимільйонна біометрика. І так, діє "безвіз" до якого всі звикли.
На фінішній прямій надання автокефалії українській церкві.
Дипломати бездоганно представляють позиції країни, бо "питання стоїть бути чи не бути українській державі" - каже міністр Клімкін.
І так далі.
І тут.
"Я готовий змінювати країну", - каже Вакарчук.
"Я не сприйму мир ціною капітуляції", - каже Тимошенко.
От шо б ми без них таких красівих робили - бо ніхто ж не чув ні про які зміни і якраз збиралися капітулювати.
Проблема цих та інших "бажаючих поруліть" в тому, що вони заперечують здобутки і не гарантують наслідування та закріплення досягнень.
А це ознака комплексів та слабкості - як і у всіх, хто любить себе в Україні, а не Україну в собі.