Шановні учасники спільноти! Я вже не раз мала намір звідси піти. Оце, мабуть, остання крапля і саме час... Тут війна, тут дурнів півкраїни, яким мізки вправляти треба, а на сайті дитячий садочок, купа дітлашні з ранимою психікою під ногами плутається. І тому навіть лише при натяку на нецензурне слово треба ставити 18+, вичитуючи всі тексти - на це йде купа часу. Я вже мовчу про незручності при виставленні тем - окрім часу, залізні нерви треба мати, щоб по декілька разів правити посилання та картинки. Адмін Ігор - хлопець амбіційний, але аполітичний, не боєць на теренах інформаційної війни: не раз намагалася до нього достукатися. Я б з ним у розвідку не пішла... На цьому сайті ми згортаємо свою роботу. Останньою краплею стало ось це оголошення. Це при тому, що соціальні мережі і інтернет-сайти де-юре НЕ Є засобами масової інформації і відповідальність не передбачена:https://www.unian.net/elections/10494690-za-pre...
 Та й цікаво, як "КАРАТИ" за порушення буде? Прямо садо-мазо якесь. Така ж група НА НАШІЙ КУХНІ, але з набагато більшою аудиторією, працює у ФБ і ОК - запрошую! https://www.facebook.com/groups/1363602343729067/ https://ok.ru/group/57710951530532/topics
Якщо адмін завчасно не "покарає" - не видалить цю тему, то вона побуде тут день-два. А потім КУХНЯ на https://ukropen.net назавжди закриється. 
Друзі-однодумці, приношу вам свої щирі вибачення. Прикро, що так, але на війні як на війні.

Иван Лютый с Ivan Luti II.
1. Голосуй спокойно! В один тур! На востоке прикроет ВСУ, с тыла прикроет "Большой брат"! Во время выборов Президента Украины в Черном море будет почти полный ударный состав 2-й Средиземноморской группы фрегатов НАТО. Эсминец ВМС Нидерландов "Эвертсен", канадский фрегат "Торонто", испанский фрегат "Санта Мария", турецкий фрегат "Гелиболу", а также вспомогательное судно ВМС Франции "Вар" - прошли через Босфор в четверг вечером и вошли в Черное море.
2. Сверх наглость. Кто бы ни победил на выборах на Украине, новому президенту не позавидуешь. Новоиспеченному главе государства придется сдерживать рост цен на продукты для нищающего населения России, стимулировать экономический рост, стабилизировать курс рубля. Президентская кампания в Украине вышла на финишную прямую. Плешивый теряется в догадках будет второй тур или нет. У сцаря от гнева закололо слева. Раздавил бы гниду, но вида не подает.
3. Сроки горят, телефон разрывается от звонков и сообщений, вокруг паника, а мозг умоляет остановиться! Это Дания поставила на уши "Газпром". Дания для торможения “Северный поток-2” делает в разы больше чем всё ЕС и даже США. Датчане вежливо предложили рассмотреть новый маршрут трубы, экспертиза которого займет до полугода, то есть в 2019 году "Северный поток -2" не будет сдан и без транзита через Украину ну никак. Danmark. Tak skal du her! Коболев уверен, что "Северный поток - 2" не запустят до 2020 года. И еще на тему газа. Суд взыскал с облгазов Фирташа около 550 млн долга. Мелочь, а приятно.
4. "ЗаЗелю" - это месть пророссийского быдла и наших совковых халявщиков, недоумков, голытьбы и люмпена.
Месть за Майдан,
за независимую Церковь,
за возродившуюся Армию,
за бандеровское "Героям слава!" в армии(!) ,
за безвиз, безвас, безгаз, за ленинопад,
за квоты на радио,
за вал прекрасной украинской музыки,
за MaRUv,
за возрождающийся свой кинематограф,
за то что мы позволяем себе не впускать в страну - того кого считаем врагом,
за запрет их однокласников и вконтакте,
за то что их "ихтамнеты" за 5 лет продвинулись под ДАПом всего на 500 метров,
за проспект Степана Бандеры.
За разваливающееся стойло раба,
за декоммунизацию.
За восстановление исторических названий,
и наш путь от мокши в Европу.
Месть ностальгирующих за 23 февраля вместо 14 октября , 8 марта, 1 и 9 мая, за дешёвым газом и дешёвыми же российскими "сватами" "ментами" и "кавээнами"...
За крепким хозяйственником овощем, за которого голосовало 36 % киевлян..
И еще..
Это их месть - за 32 марта . .....
5. Подведу итоги. Почему я за Порошенко? Все дело в приоритетах. Мой приоритет - оккупанты, а потом все остальное. За пять лет не видел не одного оккупанта, который бы топил за Порошенко. Зато вижу, как от Пороха у них жопы горят, как они топят то за Тимошенко, то за Зеленского, лишь бы не Порошенко. Для меня это маркер. Здесь все просто. Если вы за Порошенко - значить против путина, а в союзниках у вас украинский народ. Если вы за Тимошенко или за Зеленского - значит вы против Порошенко, а в союзниках у вас оккупант. Зеля готов прощения на коленях просить, Йуля за пять лет так и не выдавила из себя ни одного "кривого" слова в сторону кремля, зато выдавила, чтобы ни один танк. Голуби мира ёпрст. Мой Президент сказал четко: "Влезишь - прилетит!". И да, я Пороха не люблю, я жiнок кохаю.
6. Скоро в Вооруженные Силы Украины поступит авиационное пополнение. Вот такой комбайн.
Все будет Украина! Я узнавал.... Слава Украине!
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1208326...

Не перелетить...
- Тьоть, скажіть мені, просто скажіть. Як живучи на кордоні з росією – скільки від вас до границі, чотири кілометри? Ви ж на бомбі сидите, і при цьому голосуєте за шелупень, яка заведе сюди росіян. Ви ж першими удар на себе приймете, ну як же так?
- Доця, знаєш що, ти тільки не нєрвнічай, ладно? Я так собі думаю, якщо начнуть стрілять, то нас не зачепить. Воно через нас перелетить і дальше пуйде, а нас не тронуть.
Мені до сліз шкода цих людей. Ось цих своїх тіток і дядьків, яких я знаю змалку, з чиїми дітьми разом виросли, і з якими ми так рідко бачимося, хіба на гробки раз на рік. Трудяги, все життя на землі і в роботі. Боже сохрани вкрасти, взяти чуже чи не помогти сусідові.
І як же ретельно і невиліковно їм перепрошали мізки з телевізора. Вони черпають уявлення про Україну, про політиків, про вибори тільки з телебачення. Вони дивляться всі російські канали – знову ж таки, прикордонна зона (хотіла написати «прифронтова»), а потім переключаються на українські, і приймають повторну дозу тієї самої отрути. Плюси, інтер лишають по собі випалену землю, вбиваючи найменші паростки адекватного сприйняття, громадянської свідомості, віри у себе як в народ, віри в Україну.
Тьотя Валь, не перелетить через вас. Вони підженуть буса і зайдуть у ваш дім. Вони заберуть вашу пасіку, вашого культиватора та інструмент із гаража. Скільки у вас телевізорів, два? Холодильник, пралку. Сантехніку, яку ви обновили минулого року, і унітаз, і краники. Видеруть вікна, знімуть шифер з вашого даху. І опелька ви свого не заховаєте, і ту другу «бляху», яку розмитнили за тридцять шість тисяч гривень.
Ви ж не змовчите, ви ж кинетеся захищати своє добро, і вас закопають прямо тут, на вашому городі, і ніхто, ні одна жива душа не прийде вам на допомогу.
А якщо якимось дивом спасетеся, то засядете вдома як миша у норі. Ви забудете про сон, прислухаючись до ранку, чи ніхто не лазить по двору. По вівторках, коли у село привозитимуть хліб, ви займатимете чергу з ночі. Щоб не так страшно, ви будете носити з собою дрючок і сапку, але толку від вашого дрючка. 
І знаєте що? Я навіть не зможу вам сказати – а я ж попереджала! Скоріше за все, ми більше ніколи не побачимося.
Тамара Горіха Зерня (А шо там у ПП?)

Павло Бондаренко
В останні години перед "днем тиші" що я хотів би сказати? Начебто давно уже про все написано. Всі аргументи використано.
В кого є хоч одна клепка в голові, мусить розуміти, що альтернативи Пороху немає й голосувати, навіть якщо його - м`яко кажучи, не любить. Бо інші це...
Сьогодні поспілкувався з однією любителькою Зеленського. Скляні очі. Аргументів не чує. Повне зомбування.
На все відповідь одна: "Гірше не буде".
Буде. Ой, як буде. у травні 2014 року я уже бачив такі само скляні очі. Жінку ту звали Ольга. Ми дружили родинами з її донькою та зятем. І ті само слова чув від неї: "Гірше не буде". То було в Луганську. Поїдьте - помилуйтеся на нього зараз і на людей з погаслими очима. Вони там не живуть - існують.
Вони ходил на референдум - теж, власне, вибирали. Зі словами "Гірше не буде". І обрали.
Не наступайте на їхні граблі.
Якщо вважаєте, що війна до вас не дістанеться - ви глибоко помиляєтеся. Нам півміліметра до війни. Навіть не з Росією - громадянської. Достатньо замість Пороха обрати когось з двох (решту не беру - непрохідні й лише допомагають цим двом) його реальних конкурентів і процес буде запущений.
У травні 2014 року я попереджав Ольгу: буде лихо. Буде велика війна, багато крові й руїна. Вона не вірила - "гірше не буде".
У результаті я з родиною у вигнанні. Вона... Вона теж, але в Росії. У Воронежі микається по зйомним квартирам та працює за копійки. І донька там з зятем. Зять на заводі.
Електромеханічного - в Луганську, - на якому він працював майстром більше не існує. Його вивезли в Росію.
Побачивши Ольгу, я б спитав в неї: ну, іяк, "гірше не буде"? І чому ви не залишилися у тій щасливій республіці, за яку на референдум бігали? Це ж був ваш вибір? Чому ж ви його зрадили й утекли? Ви не лише своє життя занапастили - моє теж.
Але я такого питання, на жаль, поставити їй не можу. Та й знаю, що б вона відповіла. Варіантів два:
- "Так хто ж думав... Хто знав, що так буде?"
- "Я не голосувала".
Ви не повірите, але наприкінці 2013 року я не міг знайти в Луганську людини, котра за Януковича голосувала: "Я не голосував". А якщо знаходився хтось - виправдовувався: "Та хто ж знав..."
Повторюю: перемога на виборах одного з інших кандидатів, крім Порошенка - це гарантована війна та крах України. Не будьте, як Ольга, просто повірте мені на слово, якщо самим думати й аналізувати зась.
Я ВАС ПОПЕРЕДИВ
P.S. Друзі, оскільки мій основний акаунт заблоковано (це сталося точно за місяць до дати другого туру виборів) - бійці невидимого фронту з РФ працюють - прошу: діліться цим постом. Діліться з друзями, родичами, а головне - з тими, хто "по приколу".
Бо 1 квітня можемо прокинутися в країні дурнів, які самі себе знищили й занапастили майбутнє своїх дітей.

Oleg Helg
Мы будем мстить и мстя наша будет страшна! - Зеленский.
На самом деле это реально месть всех тех кто спит и видит русский мир. Вот назло всем. И пусть страна развалится. Вообще наивность зашкаливает. Эти недалекие реально думают, что Путин загнал Россию под санкции и свой народ обобрал только ради того, что бы помочь вате в Украине.
Да он теперь с вас, если доберется, все эти миллиарды потерянные Россией выкачает. Победитель получает все и горе побежденным! Как хорошо стали жить под Россией спросите у донецких. Люди у которых зарплаты и пенсии были под штуку баксов при Украине за двести долларов или десять тысяч рублей готовы идти умирать на войну, а то просто есть нечего. Это и остальных ждёт. Ни одна империя не ведёт захват колоний, что бы их обогатить. Наоборот они должны кормить метрополию. У меня мама в 1946 году после войны, в Винницкой области ела хлеб из листьев дерева липы. И это при рекордном урожае пшеницы на лучших в мире черноземах. Где палку воткни в землю и она зацветёт. Все под ноль выгребли и вывезли чекисты. Был второй голодомор. А в Москве ничего себе, батоны в магазинах продавались. Вот такой он всегда русский мир. Бессмысленный и беспощадный!

Helgi Sharp 
ЯКИМИ ВОНИ БУЛИ РАНІШЕ... ПРИВАТНИЙ ПОГЛЯД.
Так вийшло, що свого часу я особисто спілкувався з трьома основними кандидатами на булаву. Тому напередодні виборів вирішив повторити свій минулорічний текст, який дещо доповнив та уточнив. Лонгрід.
Спочатку я познайомився з ТИМОШЕНКО.
І не просто познайомився, а провів з нею три довгі доби. Це було 24-26 березня 2009 року, коли вона прилетіла до Японії, а я тоді працював в українській амбасаді.
Візит прем'єра України до Країни, де сходить сонце, був взагалі першим за всю історію двосторонніх відносин. Там вже двічі побували президенти - Кучма і Ющенко - а у 2007 році повинен був полетіти Янукович. Але цього так і не відбулося - візит, який ретельно готувався, за десять днів до початку був скасований. Ющенко тоді в черговий раз розпустив парламент, і Янукович не наважився відправлятись в далеку дорогу. Японці, які чутливі до подібних речей, образилися. Формальною причиною переносу поїздки назвали потребу Януковича в негайній операції на коліні, хоча японські дипломати скептично оцінили таку версію.
І от перед ними постала Тимошенко... Переді мною також - ми спілкувались практично цілодобово. Основне враження: розмовляючи тет-а-тет, вона реально вміє гіпнозувати. Бере тебе за руку, дивиться в очі і говорить-говорить-говорить... Кудись пливе мозок і ти починаєш вірити, що сказане нею - істина в останній інстанції. І лише через деякий час вмикаєш розум і розумієш, що тебе шиють у дурні - як в емоційному плані, так й у логічно-фактологічному. Але то вже потім...
І ще. У неї шалена працездатність - три ночі вона спала по 1,5-2 години і всіх тримала біля себе. Немиря тоді ходив сірий та пом`ятий, а вона хизувалась своїм Луї Вітоном без натяків на втому. Японці їй грошей так і не дали (а прилітала вона саме за ними), але ще довго цокали язиками, згадуючи "прикид", форми та проникливий голос української леді Вінтер.
А наступного року (2010) я особисто познайомився з ПОРОШЕНКОМ - він тоді працював міністром закордонних справ.
Що впадало в очі, так це дуже високі амбіції - саме вони відрізняли його від попередників. І на першому місці стояли амбіції не ососбисті (хоча цього також вистачало), а державні - до нього я не зустрічав жодного держслужбовця, який би НАСТІЛЬКИ завзято вболівав за справу і болісно сприймав поразки. Диктатором до підлеглих (на відміну від Тимошенко) назвати його не можна, але він реально заряджав особистим завзяттям всіх, хто працював поруч. З паперами мати справу не любив - іноді рутинні документи чекали на його підпис місяцями. Віддаючи перевагу живому спілкуванню з іноземними колегами, чудово оперував логікою, історичними фактами, планами. Бездоганною англійською мовою. При цьому письмових тез, які ми для нього готували, не визнавав - все тримав у голові, за ніч досконально вивчивши те чи інше питання.
Ще тоді я подумав, що нарешті у вищих щабелях з`явилась СИСТЕМНА людина. Знаєте, якщо перетендент на високе державне крісло у своєму житті не побудував жодної регресійної моделі і поняття про це не має, його до цього крісла підпускати не можна. Тим більше, до президентського. Бо він (Зеленський, Ляшко, хто-там-ще) не розуміє, що таке фактор, причина, цінність, мета, проблема, задача. Тимошенко розуміє, але для неї мета - особиста влада і влада над своїм оточенням - це дуже впадало в очі при особистому спілкуванні. Порошенко також розуміє. Але він вбачає себе українським Шарлем де Голем, бо головне для нього не влада як така, а амбіційна можливість залишитись в історії людиною, за президенства якої країна пройде точку неповернення до "рускаваміра".
Якого року зустрів ЗЕЛЕНСЬКОГО, не скажу. Пам`ятаю лише День народження у одного бізнесмена, якого знаю з дитинства. Так от, Володю він найняв у якості тамади. У кожаних штанцях, вертлявий хлопчик бігав проміж гостей, оголошував музичні номери, шуткував (експромтом, а тому дуже невдало) і розпихував по кишенях купюри, які йому сували. Скакав він, а соромно було мені. Ще тоді подумав: навіщо це приниження, коли люди наймають блазнів на приватні вечірки - невже гості не можуть й без них весело спілкуватись між собою? Це ж не дитячий садочок, де без клоуна ніяк... Якби мені тоді сказали, що він на повному серйозі претендуватиме на президенство воюючої країни, я б від сміху поперхнувся тортом. Але наразі не до сміху...
До чого ці спогади? Є три пастки, які крадуть наш спокій: туга за минулим, тривога за майбутнє та невдячність за сьогодення.
Шкодувати про минуле безглуздо, з нього потрібно виносити уроки.
У сьогоденні ми продовжуємо боротися за свободу і державу. Бо тільки свобода, побудована на жертви і крові, стає незворотною. А точка неповернення у цьому сенсі ще не пройдена - і це наша відповідальність за майбутнє.
На тлі цієї боротьби ми вперше в історії перейшли до справжнього державного будівництва.
І тут вже починають працювати інші правила - правила ефективного розподілу праці. За цією логікою раз на 5 років ми делегуємо людині певні повноваження управління державою.
Ця людина отримує не тільки посвідчення президента, але й безліч інструментів своєї діяльності, головний з яких - величезний обсяг інформації, що надходить з відкритих і дуже закритих джерел.
Виходячи з сукупного аналізу такої інформації, а не тільки з емоцій і патріотичних гасел, приймаються державні рішення. І лежать вони в площині МОЖЛИВОГО, а не бажаного.
Ми не читаємо пошту глави держави, але прагнемо всього і відразу, вважаючи наші вимоги і його обіцянки достатніми для цього умовами.
Ми зберегли країну, з нуля побудували армію, розпочали економічний підйом (13 кварталів поспіль йде неухильне зростання), повернулися до європейських цінностей, отримали безвіз та свою церкву.
І це все за 5 років ...
Для когось "цілих", але об'єктивно - "всього".
Нам цього мало, і це природно, бо тільки занепокоєність змушує людину і суспільство рухатися вперед.
Але, для того, щоб рухатися вперед також необхідно, щоб президент реалізовув свою програму, звітуючи перед виборцями, лікар лікував, а вчитель вчив, вдосконалюючись і проходячи переатестацію.
У нас демократична держава (навіть понад те), і якщо ви бачите, що це поганий Президент, 31 березня виберіть іншого.
Водночас треба вміти цінувати те, що маємо, бо найкраще - ворог хорошого, а перманентні революції, внутрішні чвари та контроверсійні "нові курси" не зробили щасливою ще жодну країну.
Проте вперше на чолі держави професійнал, якому треба надати можливість довести справу до кінця і виконати те основне завдання, яке стоїть перед всіма нами - пройти точку неповернення, про яку я згадав вище.
Якщо я не правий, назвіть у коментах призвіще людини, яка у змозі виконати це завдання краще. З аргументами і бекграундом цього претендента. Лозунг "Аби не Порошенко!" засуньте собі у дупу - це інфантильна позиція безвідповідальної людини.
І останнє... Не вірте, якщо вам обіцяють ескалатор до вершини. Для цього необхідно використовувати сходинки. І пройти потрібно через кожну з них. Тому нам своє робити - і краще, якщо це буде професійно та відповідально. Гарного дня, друзі! Поборемо.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=5342805...