Меню
Пам'ятаємо...
А той світанок так і не зійшов...
Життя - то гра, і всяке в нім буває.
Спинився час, тоді, як він пішов,
то Бог від нас найкращих забирає.
Ти просто жив, а слави не шукав.
Талант твій в унісон не йшов з попсою.
Душею правду, яка є співав
і не лукавив - був самим собою.

Старі афіши. Фото на столі.
Та тільки час за гроші не купити.
Життя - то є стежина на землі,
а ти із честю зміг його прожити.
Взайми не брав - останнє міг віддати.
Не йшов туди, куди вказали шлях.
Про наболіле не хотів мовчати,
все без прекрас доносив у піснях...
Такий собі, усміхнений Кузьма,
що не боявсь ні чорта, а ні влади.
Пісні твої - їм забуття нема,
безсилі перед ними хіт паради.
Змиритись тяжко. Плакати не треба.
Кожен аккорд повинні памятати.
А може, просто ти пішов на небо,
щоб там Небесній Сотні заспівати.
І на могилі хтось посадить яворину,
а друзі скажуть безліч файних слів.
За те, що музику любив, і Україну,
за те що був, за те, що з нами жив.
Сам собі пан. І сам собі країна.
Душі своїй він сам суддею став.
Не забувай про нього, Україна,
бо він про тебе, завше пам*ятав.

Соломія Українець
Показати повністю...
Сподобалось 0 людині