Меню
Війна. І біль, і сльози. То бій за волю й нашу долю

Війна - стратегія людей..
Війна - бій за життя людей...
Війна це смерть,що косить
і збирає, багаті,прокляті,врожаї,
на нашій українській,пошматованій
землі...
Майдан. Морози.Мітинги.Стрільба...
Пролита кров. Страшенна біль.
Бій за життя...
Небесна сотня. Синьо - жовті прапори.
Квітки на трунах...
Сльози,сльози й сльози...
Стіна героїв.Лиця молоді.
Усмішки щирі ,погляди сміливі...
За кожним з них в схованці життя,
були і радість,сварки,сльози ,все...
та обірвалися життя...
Потім Донецьк,Луганськ,загарбання
ще й Криму...Страшні бої.
Прориви. Довгі рейди...
І море крові,смерті ,зла...
І допомога. Волонтери,небайдужі...
Дорога в пекло. Сєпарський полон...
Незламний дух. Душевна незбагненність.
Холодний розум й серце,як в огні...
А потім ДАП, і 240 днів.,наче у пеклі,боротьби..
І не кажіть ніколи,''вони здались''...
Вони не здались,витримали все...
Але будівлі,
весь бетон все таки здався,
не витримав страшної,злючої війни...
А Іловайськ, Дебальцеве, Слов'янськ...
Здавалось,список просто,безкінечний...
Смертей вже безліч...
Тисячі імен,що ми ще і не чули,
та не знаєм.
Пропали безвісті.Згоріли заживо...
Хтось під завалами,лежить шматками,
не цілком..
І матері у горі тім страшнім,
сивіють за години,ночі,дні...
Хоронячи своїх дітей єдиних...
Закриті труни,ось,найгірше що...
Коли не знаєш,чия там дитина ?
Чи там рука,нога,чи шматок тіла...
Ніхто не скаже нам,ніхто не скаже...
Як же усього забрала війна,
не повертаючи нічого, та на жаль,нікого...
Війна,яка посміла вбити нас,зламати дух,
забрати силу,волю...
І як же хочу,щоб нарешті та війна,
скінчилася назавжди та усюди...
Як хочу,щоби мирні небеса,
знов сяяли у нас ,і гомоніли щоби знов,
птахи,що так боялись прилетіти знов додому...

Слава Україні ! Героям Слава !
Усім живим і неживим захисникам нашої України,
життя,усього...
ДАП-донецький аеропорт...                                                                                     Лілія Левицька
Показати повністю...