Вже п’ятий рік над рідним краєм хмари

Вже п’ятий рік над рідним краєм хмари.
Вже п’ятий рік горить – пала земля.
Стоять хати розбиті, мов примари.
Обвуглені від вибухів поля.

Вже п’ятий рік з війни жде мати сина,
Кровиночку чекає день і ніч.
Коли його позвала Україна –
На захист став з братами пліч-о-пліч.

Ніколи не забудемо Героїв,
Що зупинили нечисті орду,
Що не жаліли ні життя, ні крові,
Що не впустили в отчий дім біду.

Нас не поставить ворог на коліна !
Лиш перед Богом схилимося ми.
Й здобуде волю ненька Україна !
І знов заквітнуть навкруги лани !

25.10.2018          Валерій