4 
Поділились 4 користувача
Павло Бондаренко
Привіт, любі "полуношники".
Тут запитали, чи можливо склеїти Донбас з рештою України після перемоги? На жаль, я не є "гігантом мислі" і пророком. Я навіть не спеціаліст в психології мас. Підозрюю, що стовідсоткового рецепту зараз не має ніхто.
Висловлю власну суб`єктивну думку. Склеїти, звичайно, можна. Але навіть на добряче склеєєній порцеляні тріщину все ж видно. І пройде дуже-дуже багато часу перш ніж більш-менш загоїться.
Подивіться на США. З моменту закінчення там Громадянської війни пройшло більш ніж 150 років, а країна ще продовжує ділитися психологічно, ментально, історично і навіть економічно на Південь і Північ.
Звичайно, в Україні зараз не громадянська війна, або, якщо хтось хоче - далеко не лише громадянська, але кров є кров. Я, наприклад, наіть не уявляю, як повернуся в Луганськ; як дихатиму одним повітрям з тими, хто воював проти нас. Нехай вони й амністовані: нехай не скоювали злочинів.
Це - звичайна людська психолгія.
І знадобиться дуже багато терпіння, такту, взаємних поступок, пошуку компромісів, аби загоїти рани. Надто все болюче. Інакше на війні не буває.
Знайдемо в собі сили?
Дуже цього хотілося б.
У нас виходу іншого немає.
Десь так.
Привіт, любі "полуношники".
Тут запитали, чи можливо склеїти Донбас з рештою України після перемоги? На жаль, я не є "гігантом мислі" і пророком. Я навіть не спеціаліст в психології мас. Підозрюю, що стовідсоткового рецепту зараз не має ніхто.
Висловлю власну суб`єктивну думку. Склеїти, звичайно, можна. Але навіть на добряче склеєєній порцеляні тріщину все ж видно. І пройде дуже-дуже багато часу перш ніж більш-менш загоїться.
Подивіться на США. З моменту закінчення там Громадянської війни пройшло більш ніж 150 років, а країна ще продовжує ділитися психологічно, ментально, історично і навіть економічно на Південь і Північ.
Звичайно, в Україні зараз не громадянська війна, або, якщо хтось хоче - далеко не лише громадянська, але кров є кров. Я, наприклад, наіть не уявляю, як повернуся в Луганськ; як дихатиму одним повітрям з тими, хто воював проти нас. Нехай вони й амністовані: нехай не скоювали злочинів.
Це - звичайна людська психолгія.
І знадобиться дуже багато терпіння, такту, взаємних поступок, пошуку компромісів, аби загоїти рани. Надто все болюче. Інакше на війні не буває.
Знайдемо в собі сили?
Дуже цього хотілося б.
У нас виходу іншого немає.
Десь так.
Показати повністю...
Юлія Чокан
На мою думку, населення тих регіонів треба буде в першу чергу позбавити громадянства України і видати їм паспорти НЕ громадянина України, як в країнах Балтики, щоб вони не мали змоги впливати на життя нашої країни. Щоб отримати громадянство України, їм треба буде скласти іспит на знання Української мови, історії, а також пройти тест на детекторі брехні. Якось так... (ідея не моя, поцуплена на теренах інтернет).
5
Леонид Попов
Юлія, не надо ждать окончания войны, надо заниматься этим сейчас. Смотри что происходит: четвёртый год идёт воина, а жительницы Донбасса рожают детей. Потом едут в Украину, получают статус беженца, получают деньги как мать одиночка и помощь как беженка. А где их мужья и отцы? А они воюют против Украины. Я лежал в больнице и к нам в палату положили беженца. Его жена рассказывает: приехали она с мужем, дочь и жена племянника. Купили дома не далеко от города. Я спрашиваю: а где их мужья? Ответ: Служат в милиции . Надо же за квартирами присматривать, а то всё разворуют. Вот такие беженцы.. А потом,на основании справки про беженцев, они будут добиваться для детей статуса " дитё войны" Вся семья будет беженцами, папа-милиционер ДНР,по амнистии тоже будет причислен к родным... И платим мы таким "беженцам" свои деньги в виде налога... И попробуй их после войны тронь: вони поднимут не мало, нас унижают! Мы столько горя перенесли!
Показати повністю...
1