ЩО ТАКЕ СМЕРТЬ І ЩО ТРАПЛЯЄТЬСЯ ПІСЛЯ НЕЇ
Смерть – це перехід до якого рідновір готується все життя. Можна сказати, що життя наше це підготовка до переходу, яким і є смерть. Людина боїться вмерти, підсвідомо чи свідомо, тоді коли не виконала своє призначення в житті, тобто не пізнала любови та щастя. Тоді, вона всіма частинками своєї душі чіпляється за життя, намагаючись подовжити свій строк. Правда, на щастя, а для когось на жаль, Мару (Смерть) не одуриш, від неї не втечеш і не сховаєшся.
Ще донедавна наші діди та баби уміли передчувати свою смерть, тому відходили спокійно, в благості. Це зумовлювало щасливе і спокійне народження у наступному втіленні. Тобто, смерть це необхідна умова нового народження. Так само як опадання листя восени є природною необхідністю для брунькування дерева навесні.
Посмертне буття душі залежить від того, як вона прожила в Світі Білому, чи йшла дорогою Правди чи вчинила Кривду. Якщо людина жила по Правді її чекає нове народження більш радісне і щасливе, ніж попереднє життя. Бо всяке добро, десятикрат примноженим повертається до тієї душі яка його сотворила. І навпаки, лихо і кривда, повертаються до душі так само десятикрат примноженими, тому наступне життя може бути важким і гірким, поки вся чаша кривди не буде випита.
Що до самогубства
Найперше, давайте будемо відрізняти самогубство та самопожертву. Коли витязь кидається на амбразуру кулемета він вчиняє самопожертву - до самогубства це не має жодного стосунку. Душі таких вояків потрапляють до Полку Перунового та стають Великими Предками, слідкуючи за дотриманням законів Прави в Яві.
Самогубство це позбавлення свого тіла життя через неспроможність вирішити життєві завдання. Причиною самогубства є порушення Покону Рода Всевишнього, зокрема Карбу відання Шляху: Народившись, шукай шлях свій, знайшовши стежину цю, візьми від неї все, що вона дати може, а далі ступи на іншу. Духовна лінь і неробство призводить до того, що людина потрапляє не на своє місце, одружується не зі своєю зоряною половинкою, грає не свою роль. Все це може призвести до душевного неспокою, розладів, а врешті до озлобленості, божевілля та самогубства.
Душа самогубця потрапляє в Темну Наву, умовно кажучи, на дно Іншого Світу де зустрічається з породженими нею ж басурами (лихими думками, що стали злими духами) і перебуває там доки не усвідомить красу та незрівнянність Світу Білого, доки не навчиться шанувати цей дар Богів.
Смерть – це перехід до якого рідновір готується все життя. Можна сказати, що життя наше це підготовка до переходу, яким і є смерть. Людина боїться вмерти, підсвідомо чи свідомо, тоді коли не виконала своє призначення в житті, тобто не пізнала любови та щастя. Тоді, вона всіма частинками своєї душі чіпляється за життя, намагаючись подовжити свій строк. Правда, на щастя, а для когось на жаль, Мару (Смерть) не одуриш, від неї не втечеш і не сховаєшся.
Ще донедавна наші діди та баби уміли передчувати свою смерть, тому відходили спокійно, в благості. Це зумовлювало щасливе і спокійне народження у наступному втіленні. Тобто, смерть це необхідна умова нового народження. Так само як опадання листя восени є природною необхідністю для брунькування дерева навесні.
Посмертне буття душі залежить від того, як вона прожила в Світі Білому, чи йшла дорогою Правди чи вчинила Кривду. Якщо людина жила по Правді її чекає нове народження більш радісне і щасливе, ніж попереднє життя. Бо всяке добро, десятикрат примноженим повертається до тієї душі яка його сотворила. І навпаки, лихо і кривда, повертаються до душі так само десятикрат примноженими, тому наступне життя може бути важким і гірким, поки вся чаша кривди не буде випита.
Що до самогубства
Найперше, давайте будемо відрізняти самогубство та самопожертву. Коли витязь кидається на амбразуру кулемета він вчиняє самопожертву - до самогубства це не має жодного стосунку. Душі таких вояків потрапляють до Полку Перунового та стають Великими Предками, слідкуючи за дотриманням законів Прави в Яві.
Самогубство це позбавлення свого тіла життя через неспроможність вирішити життєві завдання. Причиною самогубства є порушення Покону Рода Всевишнього, зокрема Карбу відання Шляху: Народившись, шукай шлях свій, знайшовши стежину цю, візьми від неї все, що вона дати може, а далі ступи на іншу. Духовна лінь і неробство призводить до того, що людина потрапляє не на своє місце, одружується не зі своєю зоряною половинкою, грає не свою роль. Все це може призвести до душевного неспокою, розладів, а врешті до озлобленості, божевілля та самогубства.
Душа самогубця потрапляє в Темну Наву, умовно кажучи, на дно Іншого Світу де зустрічається з породженими нею ж басурами (лихими думками, що стали злими духами) і перебуває там доки не усвідомить красу та незрівнянність Світу Білого, доки не навчиться шанувати цей дар Богів.
Показати повністю...
