В житті у нас ніщо не випадкове,
Ані події й зустрічі з людьми.
Тому, мабуть, життя стає чудове,
Й завжди у ньому змінюємось ми.
Хтось йде до нас, щоб серце розбудити,
І щось змінити в нашому житті,
Любов’ю нашу душу напоїти,
І захистити, вберегти в путі.
А хтось приходить мрії дарувати,
І показати, хто ми справді є.
Щоб ми самі себе могли пізнати,
Бо нам дано всім — кожному своє…
А хтось на мить у душу нам загляне,
А в ній від того квіти зацвіли…
І світ відразу весь казковим стане,
Бо дати радість нам вони змогли.
Хтось незнайомий просто усміхнеться,
А на душі розіллється тепло…
Нам випадковим це усе здається,
Та випадковостей тут не було.
НАДІЯ КРАСОТКІНА