Як на Херсонщині перетворюють 30 гектарів старого колгоспного пасовища у сонячну станцію
У селі Трифонівка Херсонської області 30,6 гектарів старого колгоспного пасовища перетворюють на високотехнологічний об'єкт – сонячну електростанцію потужністю 10 МВт.
Як зазначає керівник проекту з боку генпідрядної компанії ВІРА Андрій Сушко, СЕС будують на території, яка до початку робіт нагадувала величезне болото, передає Сегодня.
«У радянські часи тут випасали корів, - розповідає він. - Щоб завезти сюди панелі, будматеріали та інше обладнання, довелося відремонтувати дорогу».
Зараз територія майбутньої СЕС обнесена парканом. Перед воротами відсипаються цуценята, які оголошують степ заливистим гавкотом при наближенні чужинців. За парканом розташовані вагончики охорони і будівельників, тимчасовий склад матеріалів під відкритим небом, трохи далі стоїть світла будова – це майбутній диспетчерський пункт, який незабаром заповниться серверними шафами і комп'ютерами.
«Майбутня станція – це земельна ділянка площею 30,6 гектара, яку ми взяли в оренду на 25 років, – розповідає менеджер проекту з будівництва Трифонівської СЕС Микола Трефілов. – Встановлена потужність – 10 МВт, які ми видаватимемо в підстанцію "Трифонівська 150/35/10 кВ", що знаходиться на протилежному боці однойменного села».
Проект Трифанівської СЕС компанія ДТЕК купила у французької компанії BETEN INGENIERIE SAS, яка отримала землевідведення, домовилася з місцевою владою і провела підготовчі роботи. Херсонська область і, зокрема, ділянка біля села Трифонівка були обрані завдяки одному з найвищих рівнів інсоляції (опромінення земної поверхні сонячними променями) в країні. Енергетичний гігант має намір реалізувати пілотний проект у 2017 році.
Інвестиції ДТЕК у проект становитимуть близько 8,1 млн євро. Фахівці компанії не виключають, що наступні проекти реалізуватимуть самотужки.
У Трифонівці встановлюють сонячні панелі виробництва JA Solar – компанії, яка входить до п'ятірки лідерів з виробництва батарей у світі за рейтингом Tier 1 від Bloomberg.
«Більше місяця їхали до нас панелі з Китаю, - розповідає фахівець. - До порту Одеси їх доставили у 45 контейнерах, а у село везли у 45 фурах».
Щоб побудувати сонячну електростанцію, потрібні палі і металоконструкції. Спочатку спеціальна машина "вдавлює" палі в землю, потім монтуються алюмінієві конструкції – жодної іржі і мінімальний знос.
Встановлюють сонячні панелі засмаглі до чорноти працівники у касках і помаранчевих жилетках. Спочатку розпаковують палету з 30 фотоелектричних модулів, потім з вертикального транспортного положення (жорсткість забезпечує алюмінієва рамка, тому панелі везуть "на ребрі") їх кладують на палети в горизонтальному вигляді, перевіряючи цілісність. Зазвичай, якщо немає видимих пошкоджень, ФЕМ готовий до використання на 99,9% і його монтують на підконструкцію, яка вже встановлена за всіма вимірами: найменше відхилення - і панель не ляже на своє місце.
Монтують панелі чотири людини: спочатку переносять на "стіл" – збірку з 40 панелей висотою 4 метри(це оптимальне розташування для цього регіону), потім встановлюють і закріплюють алюмінієвими зажимами-крабами.
Другу панель розташовують на невеликій відстані від першої, аби зменшити парусність всієї конструкції. До речі, перший ряд загвинчується вручну, тому працівники жартують, що точно знають, скільки болтів прикрутили руками.
Трифонівську СЕС підключать до загальної мережі, використовуючи стрингову систему. Сьогодні і для промислових, і для приватних сонячних електростанцій монтують стрингові(ланцюгові) інвертори, які переробляють струм з невеликої площі, і дешевші в обслуговуванні за центральні інвертори при однаковій ефективності.
«Півтора року тому на стрингових інверторах побудували сонячну станцію потужністю трохи більше 1 ГВт у Китаї», – підкреслює Микола Трефілов.
Після встановлення сонячних панелей монтуються лотки для кабелів постійного струму, кожен з яких маркований: з якого столу і на який стринг йде. 40-панельний стіл складається з двох стрингів, кожен з яких – це 20 панелей, з'єднаних між собою в послідовний ланцюжок. Крайні виходи підключаються до кабелів, які з’єднані з інвертором, – у Трифонівці використовують стрингові інвертори виробництва компанії АВВ, виготовлені на італійському заводі. На один інвертор підключають 10 стрингів, тобто п'ять столів. Інвертор складається з трьох шаф: до першої підключаються кабелі постійного струму, до другої – власне інвертор, а третя видає 0,4 кВ напруги змінного струму на підвищувальну підстанцію збору потужності. Підвищуючих підстанцій буде вісім - їх об'єднають у два кільця, аби не допустити зупинки сонячної станції при виході з ладу однієї з підстанцій. Підстанції направлятимуть струм на центральну підстанцію, а та – у зовнішню енергосистему.
Одна панель за номіналом видає 270 Вт електроенергії - це три 90-Вт лампочки. Щоб забезпечити енергією одне домогосподарство, потрібно 12 панелей, тож один "стіл" зможе задовольнити енергопотреби відразу трьох приватних будинків. Зараз на Трифанівці встановлено 17 з 37 тисяч панелей: кожного дня монтують 200-1000 панелей.
Обладнання, крім панелей та інверторів, українського виробництва. Алюмінієві конструкції виготовляють у Броварах, підстанції збору потужності – у Хмельницькому, центральну підстанцію - у Запоріжжі, кабельні лінії – у Одесі, а програмне забезпечення розробили у Миколаєві.
Сонячні панелі орієнтовані за лінією сходу небесного світила з кутом нахилу у 30 градусів.
За словами експертів, найефективніше сонячна станція працює не під час спекотного літа, коли на батареях можна смажити яєчню, а у демісезон – коли сонце висить низько над горизонтом.
З бур’янами та високою травою, які затуляють сонце і зменшують ККД батарей, на Трифанівській СЕС боротимуться за допомогою самохідної газонокосарки.
Для обслуговування сонячної станції збудують дві дороги: одну – кільцеву, другу – по центру, щоб забезпечити під'їзд до підстанцій.
Щоб не пошкодити родючий шар ґрунту, землю спочатку коткують, потім стелять геотекстиль та засипають щебенем. Після закінчення терміну оренди матеріали приберуть, текстиль згорнуть, і земля залишиться придатною для сільського господарства.
У селі Трифонівка Херсонської області 30,6 гектарів старого колгоспного пасовища перетворюють на високотехнологічний об'єкт – сонячну електростанцію потужністю 10 МВт.
Як зазначає керівник проекту з боку генпідрядної компанії ВІРА Андрій Сушко, СЕС будують на території, яка до початку робіт нагадувала величезне болото, передає Сегодня.
«У радянські часи тут випасали корів, - розповідає він. - Щоб завезти сюди панелі, будматеріали та інше обладнання, довелося відремонтувати дорогу».
Зараз територія майбутньої СЕС обнесена парканом. Перед воротами відсипаються цуценята, які оголошують степ заливистим гавкотом при наближенні чужинців. За парканом розташовані вагончики охорони і будівельників, тимчасовий склад матеріалів під відкритим небом, трохи далі стоїть світла будова – це майбутній диспетчерський пункт, який незабаром заповниться серверними шафами і комп'ютерами.
«Майбутня станція – це земельна ділянка площею 30,6 гектара, яку ми взяли в оренду на 25 років, – розповідає менеджер проекту з будівництва Трифонівської СЕС Микола Трефілов. – Встановлена потужність – 10 МВт, які ми видаватимемо в підстанцію "Трифонівська 150/35/10 кВ", що знаходиться на протилежному боці однойменного села».
Проект Трифанівської СЕС компанія ДТЕК купила у французької компанії BETEN INGENIERIE SAS, яка отримала землевідведення, домовилася з місцевою владою і провела підготовчі роботи. Херсонська область і, зокрема, ділянка біля села Трифонівка були обрані завдяки одному з найвищих рівнів інсоляції (опромінення земної поверхні сонячними променями) в країні. Енергетичний гігант має намір реалізувати пілотний проект у 2017 році.
Інвестиції ДТЕК у проект становитимуть близько 8,1 млн євро. Фахівці компанії не виключають, що наступні проекти реалізуватимуть самотужки.
У Трифонівці встановлюють сонячні панелі виробництва JA Solar – компанії, яка входить до п'ятірки лідерів з виробництва батарей у світі за рейтингом Tier 1 від Bloomberg.
«Більше місяця їхали до нас панелі з Китаю, - розповідає фахівець. - До порту Одеси їх доставили у 45 контейнерах, а у село везли у 45 фурах».
Щоб побудувати сонячну електростанцію, потрібні палі і металоконструкції. Спочатку спеціальна машина "вдавлює" палі в землю, потім монтуються алюмінієві конструкції – жодної іржі і мінімальний знос.
Встановлюють сонячні панелі засмаглі до чорноти працівники у касках і помаранчевих жилетках. Спочатку розпаковують палету з 30 фотоелектричних модулів, потім з вертикального транспортного положення (жорсткість забезпечує алюмінієва рамка, тому панелі везуть "на ребрі") їх кладують на палети в горизонтальному вигляді, перевіряючи цілісність. Зазвичай, якщо немає видимих пошкоджень, ФЕМ готовий до використання на 99,9% і його монтують на підконструкцію, яка вже встановлена за всіма вимірами: найменше відхилення - і панель не ляже на своє місце.
Монтують панелі чотири людини: спочатку переносять на "стіл" – збірку з 40 панелей висотою 4 метри(це оптимальне розташування для цього регіону), потім встановлюють і закріплюють алюмінієвими зажимами-крабами.
Другу панель розташовують на невеликій відстані від першої, аби зменшити парусність всієї конструкції. До речі, перший ряд загвинчується вручну, тому працівники жартують, що точно знають, скільки болтів прикрутили руками.
Трифонівську СЕС підключать до загальної мережі, використовуючи стрингову систему. Сьогодні і для промислових, і для приватних сонячних електростанцій монтують стрингові(ланцюгові) інвертори, які переробляють струм з невеликої площі, і дешевші в обслуговуванні за центральні інвертори при однаковій ефективності.
«Півтора року тому на стрингових інверторах побудували сонячну станцію потужністю трохи більше 1 ГВт у Китаї», – підкреслює Микола Трефілов.
Після встановлення сонячних панелей монтуються лотки для кабелів постійного струму, кожен з яких маркований: з якого столу і на який стринг йде. 40-панельний стіл складається з двох стрингів, кожен з яких – це 20 панелей, з'єднаних між собою в послідовний ланцюжок. Крайні виходи підключаються до кабелів, які з’єднані з інвертором, – у Трифонівці використовують стрингові інвертори виробництва компанії АВВ, виготовлені на італійському заводі. На один інвертор підключають 10 стрингів, тобто п'ять столів. Інвертор складається з трьох шаф: до першої підключаються кабелі постійного струму, до другої – власне інвертор, а третя видає 0,4 кВ напруги змінного струму на підвищувальну підстанцію збору потужності. Підвищуючих підстанцій буде вісім - їх об'єднають у два кільця, аби не допустити зупинки сонячної станції при виході з ладу однієї з підстанцій. Підстанції направлятимуть струм на центральну підстанцію, а та – у зовнішню енергосистему.
Одна панель за номіналом видає 270 Вт електроенергії - це три 90-Вт лампочки. Щоб забезпечити енергією одне домогосподарство, потрібно 12 панелей, тож один "стіл" зможе задовольнити енергопотреби відразу трьох приватних будинків. Зараз на Трифанівці встановлено 17 з 37 тисяч панелей: кожного дня монтують 200-1000 панелей.
Обладнання, крім панелей та інверторів, українського виробництва. Алюмінієві конструкції виготовляють у Броварах, підстанції збору потужності – у Хмельницькому, центральну підстанцію - у Запоріжжі, кабельні лінії – у Одесі, а програмне забезпечення розробили у Миколаєві.
Сонячні панелі орієнтовані за лінією сходу небесного світила з кутом нахилу у 30 градусів.
За словами експертів, найефективніше сонячна станція працює не під час спекотного літа, коли на батареях можна смажити яєчню, а у демісезон – коли сонце висить низько над горизонтом.
З бур’янами та високою травою, які затуляють сонце і зменшують ККД батарей, на Трифанівській СЕС боротимуться за допомогою самохідної газонокосарки.
Для обслуговування сонячної станції збудують дві дороги: одну – кільцеву, другу – по центру, щоб забезпечити під'їзд до підстанцій.
Щоб не пошкодити родючий шар ґрунту, землю спочатку коткують, потім стелять геотекстиль та засипають щебенем. Після закінчення терміну оренди матеріали приберуть, текстиль згорнуть, і земля залишиться придатною для сільського господарства.
Показати повністю...
