§ Про догмат Святої Трійці §

Мене певною мірою дивують ранньохристиянські богослови. Якась частина з них (очевидно, на основі власних духовни пошуків) сформувала уявлення про Святу Трійцю, але не змогла “на хлопський розум” пояснити, що це означає. Це і породило багато єресей (а в певні часи декого це відвернуло від християнства і “привело” у інші реліґії, зокрема в іслам). Згідно з канонами, Отець не є Богом, Син не є Богом, і Святий Дух не є Богом, але й Отець не ні сином ні Святим Духом, Син не є ні Отцем ні Святим Духом і т.д. І при цьому Бог один.

На основі таких суджень можна догмат Святої Трійці розтлумачити так: Бог — це колектив із трьох осіб: Отця, Сина і Святаґо Духа. Тоді все стає зрозуміло і не треба ламати списи навколо доказування монофеїстичності християнства. На основі цього умовиводу можна іновірцям-монофеїстам таке казати: ми теж монофеїсти, але у нас інше розуміння Бога. У декого з вас Бог — це одна особа, а в нас, християн, Бог — це колектив із трьох осіб.

Наприклад, є рота з п’яти воїнів. Ти даєш наказ роті рити окопи, заряджати скоростріли або кидатися гранатами. Не окремому воїнові, а цілій роті (а значить і всім воїнам цієї роти). Так само й тут: якщо згідно з С.Т. людина молиться Богові, то робить це, молячись одночасно до всіх цих трьох осіб (кожна з цих осіб є частиною колективу Бог).

Звісно, сучасне духовенство на таке “пояснення” образиться, звинуватить у єресі. Але я не виступаю проти цього догмату, а викладаю власне розуміння його, котре будь-кому можна дуже легко пояснити.