Меню
OnLine
Натали Прилуцкая поділилася записом
Історія іграшок

Віталій Гайдукевич
Стара Барбі – говорить медові речі, а пошкреби – матрьошка в кокошніку. І ніби ж усі бачать – Барбі липова на усю голову, але її знов і знов обговорюють. Барбі міняє черевички, зачіски, окуляри, платтячка, але суть – кокошнік.

Старий сумний солдатик – вуса дує, нічого не вміє. Щоб того не проявити, намагається тримати грудь калєсом. Але вочевидь цей солдатик із поламаного військового набору, де солдатики були без черевиків, а танки без коліс. Старий солдатик досі вважає, що це ніхто не бачить…

І Кен – модна обгортка, чіп видає пісні, які хочуть чути дітки. Дітки хоч і дорослі, здавалось би, дяді і тьоті, але плескають в долоньки: «Вау! Кен, класно співаєш, давай ще, виходь в люди, до дядь і тьоть…» Але Кен просто лялька, його чіп видає на гора тільки те, що в нього заклали, опції компілювати трек №2 із треком №7 – немає.
В політсупермаркеті презентації…

Усі красуються. Але дивує не те, що замість якісного товару покупцям знов загортають полову в яскраву обкладинку. Дивує те, що передбачаючи полову, дяді і тьоті серйозно обговорюють, як у Барбі ефектно крутиться голова. Стривайте, куди важливіше говорити, що там кокошнік! Але ні, бандерлоги такі бандерлоги.

Чому Кен має обмежений ресурс рухів (з якого ж боку не крути – ну тупо Кен)? Чому старий солдатик досі не в смітнику, він же ніколи не був стійким олов’яним і ніколи не перемагав нікого?!

Навіщо напружуватися і думати про це, краще потріщати, як іграшки знову виклали на полички.

Ярмарок тупості.
Показати повністю...