Меню
Ольга Лисеєнка поділилася записом
Taras Chornovil
1 ч. ·
Сьогодні День української писемності. З чим усіх вас, дорогі друзі, й вітаю. Але на цю тему в фейсбук розмістили чимало дописів люди, які вміють краще висловлюватися в позитивному стилі. Я ж як жовчний і недобрий критикан дозволю собі пару думок із, назвемо це так - прикладної лінгвістики.

У мене часто виникає питання (іноді й до самого себе): чому ми завжди називаємо Тимошенко, Рабіновича, Бойка, Ляшка й їм подібних обіцяльників ПОПУЛІСТАМИ? Ну які ж з них популісти. Популіст - це той, хто сповідує принцип простих відповідей на складні питання, у формі, що подобається людям та може принести електоральні бонуси. Сповідує, а не просто займається пустобрехством. Переважно правління популістів закінчцються крахом економік та жахливим зубожінням громадян, як це сталося у Венесуелі. Хоча деколи поміркований популізм дозволяв розкрутити ініціативу, усунути зайві перешкоди й навіть досягнути якогось успіху. Найкращий приклад - Трамп, який ішов до влади зі значним багажем популістських обіцянок, але він їх реально втілює в життя. І вони сприяють економічному розвитку США. Щоправда, ціна за таке зростання може вдарити дуже боляче й цілком асиметрично.

А ще зараз ми стежимо за зусиллями популістських коаліції та уряду в Італії втілити в життя свої передвиборчі обіцянки. Серед них - різке скорочення податкового тиску, навіть шляхом позарамкового дефіциту бюджету. Уявлення не маю, чи ці популістські дії приведуть до позитивного ефекту. Є аргументи як за, так і проти. Але головна ознака й італійських, і американськх, і будь-яких інших популістів світу - вони: 1) вірять у якісь принципи; 2) проголошують їх і завдяки їм прориваються до влади; 3) опинившись у владі , стараються свої програмні принципи реалізувати.

А тепер скажіть, які з цих трьох принципів готові виконати Тимошенко, Абіновіч, Ляшко чи інші? Правильно. Тільки другий. Говорити, що та ж Тимошенко в щось вірить? Та не будьте легковірними ідіотами. Це цинічна й глибоко непорядна людина, яка буде обіцяти все те, що на її думку може сподобатися виборцеві. А про виконання обіцяного узагалі говорити не приходиться. Стосовно намірів Ляшка й інших не таких успішних пустобрехів ми переважно можемо лише здогадуватися. Адже вони рвуться не до справжньої влади, а до присутності в ній і можливості торгувати своїми голосами та "принциповою позиціює", а не реально втілювати пролголошене в життя. То Тимошенко свою реальну позицію вже доказувала "не словом, а ділом" - двічі була прем'єром, раз віце-, ще й у парламенті важливі пости займала, а також входила до різних владних команд, разом із якими могла хоч щось із того, що зараз навішує на вуха, спробувати втілити. Але при владі вона робила все абсолютно протилежне. Підписувала (першою!) меморандум із МВФ про підвищення ціни на газ для населення до ринкової, переконувала, як необхідно урівняти тарифи для населення й для бізнесу тощо. Такі приклади також можна знайти в усіх інших сферах від соціальної чи економічної й до міжнародної та безпекової. Скрізь обіцянки та вчинки діаметрально протилежні..

То ким є людина, яка завідомо бреше, обманює, обіцяє те, чого навіть і не думає виконувати. Шахраєм, обманщиком, брехуном, чи, якщо хочете гарного іншомовного терміну, то ще й у багато чому демагогом. А це в рази гірше й підліше.
Показати повністю...