Томос є.

Рішення прийнято.

Попереду ще вибори Патріарха єдиної церкви, офіційне вручення документу про автокефалію, візит Вселенського патріарха і багато, багато інших подій.

Але це буде потім.

А зараз – час свята, на яке країна чекала більше ніж три століття.

Час приниження Росії. Час української гордості. Історичний час. Час, який хотіли наблизити Мазепа та Петлюра, Бандера та Шухевич. Але вдалося тільки нам.

Тектонічний зсув. Створення самої Історії.

Зараз – час святкувати.

Тож давайте відсвяткуємо. Разом. Атеїсти та ітсисти Київського патріархату, котоліки, рглоріани, всі інші – відсвяткуємо разом. Всі разом. Це день перемоги України. Давайте це відсвяткуємо.

Давайте зберемось у п‘ятницю, десь увечорі, годині о сьомій на Майдані у Києві і вип‘ємо, наприклад, кагору. Це ж церковний напій? Або, скажімо, шампанського на честь свята. Або кави. Або усього потрошки.

І піднімемо тост за Історію.

Історію, яку робимо ми.

Історію, яка створюється перед нашими очима.

Сьогодні. Завтра. Зараз.

П‘ятниця. 12 жовтня. 19:00. Київ. Майдан.

За незалежність. І за перемогу.

І за нашу Історію.