Меню
Наталія Львів дуже сподобалось
"100 км до Києва. Стоїмо на заправці, п'ємо каву. Підходить чоловік:
- Хлопці, це ж ви машини на АТО женете?
- Так.
- Тримайте! Це вам на солярку! (Простягає 200 грн.)
Через хвилину підходить інший чоловік:
- А це машини на АТО їдуть?
- Так.
- Це на паливо! Дякую вам! (Дістає 100 грн.)
Їдемо вже по Києву. На Набережній Vito на кримських номерах наздоганяє нашу колону і майже на ходу передає талон на 15 літрів дизеля."
У когось ще є сумніви, що Україна переможе в цій війні?!
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=385378038908646&set=a.110632936383159&type=3&theater&ifg=1
Показати повністю...
Наталія Львів дуже сподобалось
Російська пропаганда багаторівнева, вона направлена не лише на масу примітивних глядачів ток-шоу, споживачів фейків та шанувальників псеводоінтелектуальних youtube-каналів, але спирається і на серйозних представників т.зв. "ліберальної" частини інформаційного простору.

Коли з критикою Кремля виступють такі зубири публіцистики, політтехнології та суспільної діяльності як наприклад Алєксандр Нєвзоров, Станіслав Бєлковскій, Глєб Павловський, Ніколай Сванідзе - на перший погляд може здатися, що в РФ існує спротив та антипутінська фронда.
І багато українців прислуховуються до думок цих та інших дійсно дуже авторитетних представників російської інтелігенції.

І справді, умніца Нєвзоров в хлам розносить РПЦ з Гундяєвим та насміхається над російським устроєм, який з людей робить гарматне м'ясо.
Павловський з Бєлковським в єфірах фіксують неадекватність Путіна та цивілізаційний тупік сучасної російської держави, а Сванідзе викриває її бездушну чекіську сутність.

Але все це чомусь абсолютно без наслідків для себе.

Бо є один невеличкий, але важливий момент, який об'єднує всих цих достойників з соловьйовим-кісєлєвим-шарієм-скабєєвой.

Знаєте який?

Вони в один голос негативно висловлюються про українського Президента Порошенка.
І як наслідок обережно та лагідно просувають тезу про "очєрєдноє разочарованіє українцев в своєм государствє".

Нєвзоров лукаво говорить про "торгашей в укрАінской власті" та патетично вивхваляє ... "воіна" Надію Савченко.
Бєлковський безапеляційно заявляє, що "....Крємль конєчно поддєрживаєт Порошенко".
Павловський з висоти гуру міфотворення підкреслює "Очєвідно, Порошенко хуже Зєлєнського".
Душевніший Сванідзе захоплюється "лідєрскімі качєствамі Юлії Тімошенко".
Є ще відома "захисниця України" Ахєджакова, яка бачить "кандідата Садового как чєловєка, которий способєн победіть коррупцию", але вона акторка, просто теж показово.

А єдиного послідовного ворога їхнього режима, який не пішов на жодну поступку, створив антиросійську коаліцію, відновив армію, ствердив автокефальну церкву, конституційно зафіксував шлях своєї країни до євроатлантичної інтеграції, припинив енергетичну залежність - жоден з "ліберальних інтелектуалів" не називає гідним керівником України.

Знаєте чому?

Бо всі вони хворі на імперську хворобу, не визнають українців повноцінною нацією та вбачають в діях Петра Порошенка загрозу для існування РФ в тому вигляді, до якого вона докотилася і в своїй критиці виступають скоріше керованим "клапаном випуска пара".
Інтуітивно, за вказівкою, або за гроші, неважливо - головне що в цьому позиція "нє такіх рускіх" повністю співпадає з прілєпінимі, міхалковими та іншим "вєлікороскім" непотрібом.

Якщо ми не навчимося цього бачити та будемо сприймати думку ворога, і ворога, який прикидається другом, замість підтримувати своїх державників - вчергове втратимо саму державу.
А над нашими смертями на колективному "Ехє Москви" продовжить проливати крокодилячі слозі колективна Ксюша Собчак.

* репост підсилює інформаційну безпеку.
Показати повністю...
Наталія Львів дуже сподобалось
Іван Виговський
Киплю...
Сука, як про якусь херню, то відразу крик на весь світ: Порошенко пообідав - зрада.
А тут дві доби мовчок:
Порошенко отримав у Філадельфії нагороду «Міжнародний державний діяч»
Наталія Львів дуже сподобалось
Це Миколи Тішик. Боєць 51 бригади. Він заманив ворожі танки в болото. Один з Т-72 потонув, а другий загруз в трясовині. Після ціого Микола врятував своїх побратимів на блок-посту. За допомогою троса витягнув загрузшу машину з болота, на якій і приїхав в табір своєї 51-ї бригади.
Наталія Львів дуже сподобалось
Дякуємо вам пацани !!!
Слава Україні !!!
КІБОРГИ !!!
Наталія Львів дуже сподобалось
Nina Boich
Пётр Алексеевич. Хрен его знает. Может он реально алхимиками обслуживается? Масоны там, надмировое правительство? Откуда столько сил, уверенности, самоуверенности, энергии, харизмы, стойкости и нервов? Что-то запредельное. Что-то мистическое. После первого дня конференции он добрался до своего номера в 3.30 утра. В девять он уже был на выступлении Меркель, в 11.00 он уже встретился с Куртом Волкером....
Да. Мы таки стали субъектом международной политики. Спасибо украинскому народу, у которого в 2014 году сработала чуйка и мы выбрали Порох себе в пороховницы, а не вазелин в сфинктер.
Ярослав Матюшин, личные впечатления, 18 февр.2019.
Конференция в Мюнхене
Наталія Львів дуже сподобалось
«Валерій Леонідович», – представляється літній сіроокий армієць. Він служить у бригаді «Холодний Яр».

Чоловік – із Сєвєродонецька, працював там на хімкомбінаті.

«У 2014-му Сєвєродонецьк був окупований, там стояло козляче, ой, козаче, військо Донське. Вони мені не дуже подобались. Я за Україну взагалі. Нас там небагато таких було. Мені говорили: «Раз ти за вільну Україну, йди воюй». Усе не вірили, що я в 55 років піду воювати. Ну я і пішов, коли зміг», – розповідає.

Два роки тому пан Валерій підписав контракт. Тепер він – командир відділення зв’язку.

Чоловіка називають фартовим, бо за два роки «назбирав» кілька днів народження – не раз був під обстрілами, що могли закінчитися трагічно.

Перша ротація пана Валерія була біля Богданівки.

«Ми не чекали, що терористи будуть обстрілювати, а в мене тут дружина служить кухарем. Почався обстріл, і мені здалося, що сюди потрапило, і замість того, щоб у «нору» сховатися, я побіг рятувати дружину через вулицю», – пригадує.

Його дружину звуть Ірина, вона підписала контракт трохи раніше, потім за нею до підрозділу прийшов чоловік, так і служать разом.

Головний сержант, однак, самого не відпустив. Пішли вдвох.

«І тут перший вихід, переліт, ми присіли за «швидкою», бабахнуло, ми робимо чотири кроки, і позаду, за «швидкою», де щойно сиділи, БАБАААХ! Мабуть, 120 прилетіла. Ми нічого не бачимо. Думаємо: «Ну все, нас вбило». Саша (головний сержант. – ПЖ) мене мацає, кричить: «Ти живий?». Кажу: «Ніби так». А воно ніби все зупинилося, повільно так летіло, – пригадує зі сміхом. – Ніби час зупинився. Виходить, "швидка" нас затулила. А друга ж міна впала якраз там, де ми перед цим сиділи. А там безпілотники висіли і корегували вогонь. Ну ми оговталися трохи, встали, ані подряпини, нічого. Це диво просто було».

Потім таки дійшов до дружини, а вона сиділа в підвалі:
- Якого ти сюди прийшов?, – кричить на мене.
- Я ж турбуюся, – відповідаю.
- Пі. Пі. Пі, – «запікує» лайку пані Ірини.

Тоді вона попросила чоловіка більше так не робити. Ввечері лягли спати.
«О четвертій ранку будить мене. Кажу: «Це наші працюють». А там вибухи гучні такі. Вона: «Та які наші? Це по нас!». Я не вірю. Говорю: «Та я вчора чув, що наші мають працювати!». Вийшли вдвох курити, і тут бах-бах, прильоти. Поховалися в підвал», – пригадує Валерій.

Ще один потужний обстріл був, коли армієць стояв на чергуванні. Однак боєць навіть не рахує його. «Та то далеко було, метрів п’ятсот, міни падали».

Боєць розповідає, що із досвідом набуваєш упевненості. «Мене Олександр Сергійович (головний сержант) навчив рахувати. Сидиш рахуєш: 501, 502, 503, 504, і за цей час можна сховатися. Бачу: вихід, терористи стріляють», – говорить чоловік.

Ще один випадок «свіжий», із ротації неподалік Авдіївки. «Тягну котушку, а тут бойовики почали стріляти. Чомусь, тоді зі стрілецької. Але все минулося», – усміхається.

Пан Валерій із дружиною служать, 30-річний син працює у Києві, 19-річна донька здобуває освіту психолога.
Показати повністю...