Мово-мовонько, серця словонько, життєдайне душі джерело.
Не зломити срібну підковоньку, тим, хто дбав, щоб тебе не було.
Тим, хто ганьбив тебе і нівечив,і топтав, і морозив цвіт.
Але вперто до сонця крилонька, піднімав український рід...(Валентина Товма)