Меню
На стене 314 записи
Ні, рідних мов не може бути дві!
Великий Суслов брякнув цю ідею.
Щоб скрізь паскудити, прикрившись нею,
Пішли його нікчемні холуї.

І доконали те, що почали
Іваногрозновці тридцятих років,
Великі плани тих катів жорстоких
Щоб до кінця нарешті довели.

Неперспективна стала сотня мов
І низькосортними зробилися народи,
За кого Сталін “мудрий” за столом
Не пив в честь перемоги і свободи

Ганьба тому, за кого цей прохвост
Проголосив тоді свій перший тост.
30.8.88.

М.Рильський
Показати повністю...
Радію я , пишаюсь я,
Що Вінниця – краса моя,
Малий куточок України –
Для багатьох людей любимий! 
Перлиночка Поділля, наче рай –
Веселий, мальовничий, милий край.
Живеш і процвітаєш ти вже майже сім віків
На берегах величної і гарної ріки.
 Люблю я все: алеї, парки і сади,
І гарні школи, й звісно, дитсадки.
Люблю я вулиці великі і малі,
Люблю, як раптом заспівають солов’ї,
Старих будинків неповторний колорит,
І прапор міста, що на площі майорить,
І старовинну башню уночі,
Коли горять на ній яскравії вогні,
І арку у каштановім цвіту,
І пам’ятників велич і красу.
Мости великі, наче рушники,
Що пов’язали різні берегм ріки,
Трамвайчики, що весело біжать,
Вітрини, що привабливо горять. 
Фонтан, як чудо із чудес,
Що струменить дивами до небес,
Яскраву магію води дарує,
Гостей і вінничан – усіх чарує ! 
І квіти, квіти, всюди – квіти….
І ми – щасливі, гарні діти…. 
О, Вінниця – мій рідний дім!
Я народилась тут, росту я в нім.
Закохана на все життя
У тебе, Віннице моя!!!                            

 Ольга Савлюк
Показати повністю...
Он стоял у подъезда с бездомным щенком.
Мальчик... лет так шести... Прижимал его крепко...
" Помогите, меня мама не пускает с ним в дом "
" Выкинь! ", - бабка сказала. - " Вдруг заразный он, детка! "
Он взглянул на щенка: кожа, кости, весь грязный,
Поцарапанный нос и оторванный хвост...
" Это смелый щенок! Одинокий, отважный!
Среди диких собак, злых людей выжить смог... "
Он достал из карманов всю мелочь, считая...
" Здесь на булочку хватит. Эх, ещё б молока...
Что за жизнь? У кого - то богатству нет края.
Но... боюсь, не погладит тебя их рука...
Был бы взрослым, отвёз бы тебя я в больницу.
Искупал бы, ошейник от блох бы купил.
Заказал на двоих бы огромную пиццу.
Я бы верным хозяином... другом бы был... "
Он прижался к щенку: " Я тебя здесь не брошу.
Разве можно в беде тех, кто слабый... бросать?!...
Не скули... Купим булку. Покормлю, мой хороший.
А потом мы подумаем, где тебе спать "

Я смотрел... и всё думал: куда исчезает
В нас желанье помочь, приютить, накормить?
Ему шесть. О любви... больше взрослого знает...
Что мешает всем нам человечнее быть?!...
Дело разве в щенке?!... или кошке бездомной?!...
Мы родителей в праздники лишь вспоминаем...
На земле на родной, самой щедрой, огромной
Как быть просто людьми... мы, увы, забываем...
И кольнуло в груди... доброта... или совесть?...
Подошёл и сказал: - Где такого нашёл?
Подари мне его. - Вы серьёзно? - Да. - То есть?
- То есть вылечу друга... и возьму жить в свой дом.
- Я смогу навещать его? - Да. Дом напротив
( я поймал на себе его радостный взгляд ).
Взял щенка и пошёл. Мальчик крикнул мне: - Стойте!
Вы не Бог? - Нет, не Бог. Но щенку помочь рад...

Помогите старушке перейти через улицу.
Позвоните родителям... и навестите...
Накормите животных, что от голода тулятся.
Доброту, состраданье своё проявите.
Бог не может помочь, где помочь могут люди.
И поверьте, добро, что с душой отдаётся,
В чьей - то жизни сегодня спасением будет...
И однажды... тройной добротой к вам вернётся...

✏ Cherry
Показати повністю...
Червоні нелюди вбивали нас лиш за те, що ми - українці!

http://ukr-biz.com.ua/editor/79730/