Меню
Перегляд замітки
Хотів сказати я багато, та не зміг..,
Як тільки перейшов через поріг,
Побачив очі лагідні й усміхнені вуста,
Я зрозумів, - любов Твоя свята...
Веди мене до свого неземного раю,
Від поцілунків ніжних, завмираю,
А від обіймів Твоїх, кану в забуття,
Із раю цього, вже не буде вороття...
Я буду Твій.., бери і душу й тіло,
Серденько забирай, щоб не щиміло...
І скільки нам відвів господь прожити
Самі ми будем щастячко творити...

1987
 |  Немає коментарів