Меню
Перегляд замітки
Серед тисячі тисяч життєвих доріг
Лиш єдину я вибрав стежину-дорогу,
І по ній чимчикую нечуючи ніг,
Щоб пошвидше дібратись до Твого порогу.
І припасти руками до Твоїх колін,
До грудей притиснутись до болі, до крику...
Матір Божа, Тобі превеликий уклін,
Що даруєш любов, неземну і велику.
Зустрічі радість, біль і тривогу..,
Тільки з Тобою пізнав я цей світ...
І тіла тепло, Ти дала мені змогу
Відчути уперше, за двадцять сім літ...
І ласку, і ніжності запах п´янкий
Ти усе віддаєш мені до краплини..,
І вірю і знаю, Твій голос дзвінкий
Ніколи мене у житті не покине...
Любові слова Ти даруєш без ліку,
Та моє кохання Ти також відчуєш,
Бо я не покину, не зраджу до віку,
І фальші від мене в житті не почуєш.
Я сказав, як умів,-це усе, від душі
І від серця, що кохає навіки...
Але всі почуття не помістиш в вірші,
Бо вони витікають з душі, мов ті ріки...
12.10.1991
 |  1 коментарій  
Дуже гарно!
Сподобалось 0 людині