Меню
Я поїхав у пошуках кращої долі,
Стала стежка моя крижана,
І в яку, неважливо, країну,
Бо в неї одне лиш імя, - чужина...
Життя наше-море, то штилі, то шторм,
Воно і безодня і як мілина...
Кидає мене, як тріску об берег
І берегу цьому імя,- чужина...
Маю роботу і добра зарплата,
Достаток у всьому, багато вина...,
Та все це мені якось, не смакує,
Я відповідь дам Вам чому, -чужина...
Тут пляжів багато і пальми високі,
Не росте при дорозі лише бузина...
Тай білі ромашки на наші не схожі
І мак не червоний.., бо це чужина...
Думи, як у бубен, стукають в скроні,
Як бритвою, душу, щось розтина...
Тіло німіє, і кров закипає..,
А очі сльозяться, - бо це чужина...
Я згадую батька, сиву бабусю,
Родину велику і їх імена...
Закрию повіки, то чую матусю:
Синочку вертайся.., бо то чужина...
липень 2007 року
 |  Немає коментарів