Меню
У совісті завжди достатньо розуму, щоб зробити по-совісті. А у ро-зуму іноді недостатньо совісті, щоб діяти розумно.

Д. – Ти казав, що знак твого існування є на Землі
Б. –Так, це совість. Жодними земними причинами її не пояснити
Д. – Але ж люди думають, що людина стала совісною внаслідок ево-люційного процесу.
Б. – Це дурня. Внаслідок розвитку розуму (таку можливість я в них вклав) вони стали кмітливими, чим полегшили своє життя. Але ця кміт-ливість їх надто далеко завела. Розвиток розуму був розвитком корисли-вості, зиску, розвитком зручностей життя. Тоді як наявність совісті – зав-жди земні збитки, земні незручності. Совісна людина жертвує можливими зручностями життя заради непевних зручностей. Незрозумілі зручності йому зручніші! Тому совість не може бути наслідком намагання мати користь або земні зручності. Совість – це сором переді мною, але багато людей ще недостатньо розумні, щоб зрозуміти це.
Д. –А чому не самі совісні керують людством? Вони що, непраце-здатні?
Б. – Що увійти у владу, треба пройти довгий смердючий коридор. Не дихаючи цей довжелезний коридор пройти неможливо, а дихати цим смердючим повітрям совісна людина не може. Треба дочекатись, щоб на-род став досить совісним, і тоді цей смердючий коридор зникне і самі со-вісні люди прийдуть до влади.
Д. –Якщо совість йде від тебе, то всі люди мають мати однакову її частку. Куди ж вона поділась у багатьох?
Б. – Семена совісті в душах людей рівноцінні. Але нерівноцінний грунт душі, в яку лягло зерно совісті. Нерівноцінний розум людей, котрі намагаються зрозуміти сигнали совісті. Нерівноцінне оточення людей, з яких розум людини бере приклад і тим самим або глушить голос совісті,, або посилює його.
Совість розвивається в боротьбі із злом, і майбутнє добра забезпечу-ється пильною пам’яттю про переможене зло
Д. –А як ти ставишся до колективу.
Б. – Колектив не соромиться. Людина одна відчуває сором. Будь-який колектив знижує рівень мислення до найдурніших його членів.
Д. –А чому люди схильні збиратися в колективи?
Б. – Щоб не соромитись. Вони воліють звільнитися від тягаря власної совісті і передають її керманичу.
Д. –Людину можна купити як товар. Що ти думаєш про Маркса?
Б. –Його вчення помилкове. Якби робітник в глибині душі відмовля-вся розбагатіти, доки не розбагатіють всі бідняки, класове вчення Маркса було б правильним. А оскільки такої психології у робітника нема, його вчення шкідливе, воно озлоблює людей одних проти других. Маркс поро-див Леніна. Ленін породив Сталіна. Сталін породив Гітлера....
Д. –Це ти потім втрутився і все зруйнував?
Б. –Ні. Тут люди самі проявили відвагу і відповідальність.
Д. –Ти кажеш совість. Але людство живе іншими пристрастями
Б. –Так, людство живе поки що іншими пристрастями. І безсовісність має майже цілковиту владу. Але є важлива обставина: безсовісність намагається довести, що вона совістила, а не совість намагається довести, що вона безсовісна. Навіть цілковита, абсолютна влада безсовісності не осмілюється прямо оголосити про свою безсовісність. Це грізна пам’ять, вона колись могутньо прорветься.
Д. – А де зараз душа Леніна?
Б. – В раю.
Д. – Як в раю?
Б. – Найзапекліших борців я відправляю в рай. Там вони мають пе-кельні муки, бо в раю боротьба неможлива
Д. – Чого ти чекаєш від людей?
Б. – Відповідальності.
Д. – А як же віра?
Б. – Це те ж саме. Відповідальна людина, думаючи, що вона не вірить в Бога, насправді вірить, тільки не знає про це. Безвідповідальна ж людина, думаючи, що вона вірить в Бога, насправді не вірить, але не здогадується про це.
Д. – Як ти ставишся до покаяння?
Б. – Будь-якому грішнику треба дати шанс очиститися. Багато хто кається, щоб знов грішити. До речі, про пекло люди напридумували всілякі страшні казки. Насправді справа ще страшніше. Пекло – це місце, де людині розкривається з усією ясністю відсутність сенсу його гріховного життя. Але при цьому людина позбавляється права на покаяння. Від цього вона отримує вічні муки. Ці муки подвоюються ще тим, що вона дуже бажає, але не може цю правду передати на Землю своїм близьким, щоб вони потім не відчували цих мук.
Д. – Чи може держава прожити без брехні?
Б. – Може, але їй для цього не вистачає мужності. На кожну брехню уряду народ відповідає тисячократним обманом. Хвилинний зиск брехні перекривається величезними збитками держави від цієї брехні. Але уря-довці цього не розуміють
Д. – Хто створив тебе?
Б. – Нетактовно розбивати яйце об курник. Ти спочатку зрозумій все, що створено розумом та совістю, і тоді само собою зрозуміється, звідкіля Бог. Дитина лише з часом дізнається, хто і як її створив.
Д. – Тоді скажи, звідкіля я?
Б. – Я хотів зрозуміти, чи зможе розум сам виробити совість. Я вло-жив в тебе лише іскру розуму. Але вона не створила совісті. Отже, розум, не омитий совістю, стає злоякісним. Так з’явився ти – невдалий проект людини.

Джерело:
http://lib.ru/FISKANDER/r_son_o_boge_i_d_yavole.txt_with-big-pictures.html
Повідомлення: lib.ru
жБЪЙМШ йУЛБОДЕТ. уПО П ВПЗЕ Й ДШСЧПМЕ
 |  Немає коментарів