Меню


Пам"ятаю, як літом 1975 року вперше пішла на прогулянку сама без дорослих, й застрягла у ліфті. Але злякало мене не це, а червоногубі тьотки з "хохмами" на голові, що мене визволяли звідти. Коли я відповіла на питання як мене звуть, чия я, й на якому поверсі мешкаю, одна з тіток вхопила мене за плече й просичала на вухо: "гАвАрі пА-рускі! Ти в горАдЄ!".
Пізніше всі в будинку перезнайомилися, ті тьотки були не гіршими за всих. Товаришували з моїми батьками, але мені їх сичання запам"яталося на все життя.
А головне те, що моя мала батьківшина у 10 км від міста Бахмута(20 хвилин, дизелем тоді-15 коп, а автобусом-25 коп), там моє коріння й там могили моїх пращурів, а тепер й моїх батьків. А тітки на батьківщину їздили потягами далекого прямування з пересадками у південно-східному напрямку.
 |  Немає коментарів