Меню
Перегляд замітки
Давні воїни, відрізаючи волосся у переможених, слідували принципу: "Постригти, щоби підпорядкувати". Прощаючись з волоссям, людина залишає своє минуле, втрачає свою індивідуальність, свою силу, нею простіше управляти, вона піддається зовнішньому впливу, перебуває під контролем суспільства.

"А причина то така:
Як на війні згину -
Мене ангел понесе
В небо за чуприну" (Степан Руданський)

До волосся завжди ставилися бережно, бо воно має фізичну і енергетичну пам'ять. Обрізати волосся - щось змінити в своєму житті, так вважали в давнину. Коси є своєрідними природними антенами нашого організму, які проводять невидиму живильну силу Всесвіту до тіла. Через волосся також іде обмін інформацією з навколишнім світом. Трубчата структура волосини нагадує хвилепровідники, по яких без втрат передається високохвильова тонка енергія.

Якщо волосся є джерелом нашої духовної космічної сили, то все, що з ним відбувається, змінює невидиму річку біоенергетичних хвиль, що омивають нас. Таким чином, всякий вплив на волосся може змінити не тільки зовнішній вигляд, а й решту життя особи. Сум і потрясіння заставляють людей прощатись з волоссям.

Волосини є провідниками, які приймають життєву енергію з космосу, а також носіями специфічної емоційної і ментальної інформації. Його називають ще космами, косами. Довгі коси - мир в душі, плетене волосся - накопичування енергії, оберіг від негативу. Довга коса лежить вздовж хребта (паралельно чакрам), в ній з'єднуються три життєві сили світу, які проникають і захищають тіло. Коса є складником трьох енергій - віра, надія, любов. Гоління голови - втрата зв'язку з небом і духовної та фізичної стійкості.

Народні традиції - не стригти волосся вагітним жінкам, дітям до року, мають своє пояснення. В першому випадку майбутня дитина забезпечується запасом життєвої енергії і мама зберігає свої сили, в другому - дитя підживлюється енергією у ранньому періоді життя, створюється світлове захисне поле. Обрізане волосся зберігає таке поле десятки років, воно підтримує таємничий зв'язок зі своїм господарем навіть на відстані. Не дивно, що волосся коханої особи носили в медальйоні.

До речі, шоста чакра людини має дві пелюстки (дві повіки) і міститься між бровами, "третє око", а сьома чакра людини знаходиться на тім'ї голови і має тисячу пелюсток (наша чуприна). У верхній короні-чакрі безконечно розкриваються пелюстки, і таке ж відбувається в наших мінливих, енергетично-поновлюючих косах. Довге жіноче волосся є символом родючості, його ще називають багатством. В міфології богом родючості та достатку був Велес (Волос). Колись молоді жінки з довгими розпущеними косами бралися за руки, утворюючи коло, ходили по полю і співали пісні.

Носити козацький чуб чи чуприну - отримувати силу від Сонця: волю і активність, рішучість і рискованість, здатність раціонально логічно мислити та мужність. Чуб вважали Ангелом-Хоронителем козака. Існує думка, що вуса є провідниками чоловічої активної енергії.

До речі, чуб і чуприна - це дві різні речі. Чуприну носили молодь та інші українці, а досвідчені воїни-козаки носили чуба. В основі цих двох чоловічих зачісок лежало коло.

Чуприна підстригалася так: від лоба на висках і на потилиці волосся голилося чи стриглося при тілі, і тільки зверху голови залишали круг волосся завширшки з долоню. Те кругле пасмо довгого волосся розчісували на всі боки і підстригали по кругу — вище над лобом, а нижче на потилиці. Голені місця прикривалися чуприною і здавалося, що вся голова покрита волоссям; тільки порив вітру відкривав оголені місця. "Стригтися під макітру" походить від невігласів, бо зачіска "носити чуприну" в вигляді кола (символом вічності та самодостатку) спрямована на зв'язок з енергією Всесвіту.

Інакше підстригався чуб. Всю голову голили чи стригли при тілі, а над лобом, на тім'ї залишали кругле пасмо волосся, шириною у три пальці. Волосся те відростало у довгу косу, яку можна було зачесати на лівий бік, або обвести кругом голови і замотати за ліве вухо, або просто довести до нього і замотати. Часто чуб був не дуже довгий, тільки спускався на вухо і кінець його теліпався на плечі. Д.І. Яворницький стверджує, що чуба неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди.

Для воїна-козака чуб був важливою ознакою. Тож у зимовий період на шапки нашивалися своєрідні полотняні "коса", "косак", які спадали на плечі. Ця традиція проіснувала до початку XX ст., про що свідчать численні зображення воїнів УНР у 1918-1919 роках.

Слово "оселедець" з'явилося не так давно, відповідь отримуємо, аналізуючи радянську літературу. Отже, "оселедець" - слово зневажливе, козаки так свої чуби не називали. Зазвичай казали "чуприна", "чуб".

Є і відповідний варіант походження слова "козак": коса – косак. Їх коса містилась рівно на тім'ї, де є верхня чакра і, оскільки, все решту вибрито, то це підсилює енергетичний струм через чуб та активує верхню чакру. Це надає голові підвищений енергетичний тонус, що посилює "моторність" тіла і витончує реакції. У звичайних українців склад психіки є більш вдумливий, спостережливий, тоді як українські козаки були "заведені", вони були сама дія, палання в дії і належали, безумовно, до козацької еліти. В літописах сказано, що княжі дружини складали присягу двом богам - Перуну і Волосу.

Звичай стригти рабів, в'язнів, новобранців, новачків, послушників має інший зміст, цим підкреслюється соціальний статус, підпорядкування, залежність. Корінь цієї традиції сягає в далеке минуле. Давні воїни, відрізаючи волосся у переможених, слідували принципу: "Постригти, щоби підпорядкувати". Прощаючись з волоссям, людина залишає своє минуле, втрачає свою індивідуальність, свою силу, нею простіше управляти, вона піддається зовнішньому впливу, перебуває під контролем суспільства.

Людина з волоссям, як би поза системою, незвичайна. Українські козаки залишали волосся на голові у вигляді кола і це поєднується з давнім богом багатства-родючості Велесом-Волосом-Власом. Його основною дією було те, що він привів світ до руху: колообертання, сонцеобертання (свастика), слідування Правилам - це вічність, безкінечність кола.

Сьома чакра сприяє вищій проникливості свідомості. Це є енергія абстрактного мислення високого рівня, тут міститься точка четвертого виміру, де зливаються час і простір, настає єдність форми і суті, повна самореалізація людини.
 |  Немає коментарів