Меню

Якось був зі мною такий випадок. Коли ще була не заміжня, й була живою моя мама, виходжу з квартири в ранці, а напроти моїх дверей сидить чорний-чорнющий щур! Я миттєво зметикувала, що не можна дивитися тій заразі в вічи, й не давати їй часу на маневри. Влупила її з носака, і буцала з восьмого до першого поверха. Страшно було, але не лячно. Я весь час відчайдушно її лупила не даючи їй схопитися на ноги. Чим ближче я добігала до низу, тим більш мене турбувало питання, що робити далі. Вбити її не зможу. Та й забруднитися бебихами тої гидоти гербувала. Ще й треба було поспышати на першу змыну. Але продовжувала лупити.... На щастя перед під”їздом прибирав двірник, він одразу зрозумів, що мені потрібна допомога, й перехватив мою “здобич”.
Ото й з кацапами слід так робити, а не договорюватися.
 |  Немає коментарів