Меню
Взимку є чимало свят, яких з нетерпінням чекають дорослі та діти. Цей святковий зимовий час розпочинається 19 грудня, коли відзначається День Святого Миколая.

День Святого Миколая (також свято Святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря —
6 грудня.

Святий Миколай – один із найшанованіших святих церкви – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога Святим. Він посередник між Богом і людьми.

Святий Миколай народився в родині багатих і порядних людей, у яких не було дітей до самої глибокої старості. Микола
з'явився на світ завдяки гарячим молитвам людей похилого віку до Господа, які просили дарувати їм сина. Таким чином, сам факт народження Святого Миколи Чудотворця - вже чудо, а його ім'я означає "переможець народний". Микола народився
19 грудня і з самого дитинства показав свою вірність Господу Богу. Помітивши оце велике завзяття Святого Миколая до подвижництва, батьки віддають його в пресвітери під покрів рідного дядька єпископа. Під час посвячення Святого Миколи Чудотворця на священика єпископ побачив долю свого племінника і передбачив йому велике майбутнє. Незабаром дядько поїхав до Палестини, а Миколу залишив у якості єпископа в Патарі.

Після повернення дядька з Палестини туди вирушив сам Микола. Однак, Святий Миколай не залишився у Віфлеємі, а повернувся на Батьківщину, де і став ченцем. Але Богові було угодно, щоб Святий Миколай монашествовав і він направив його не в Патар, де його всі знали і поважали, а в Лікію.

У Лікії Святий Миколай Чудотворець жебракував, катував себе випробуваннями - у нього навіть не було даху над головою. І, тим не менш, він не пропускав жодної церковної служби. Коли прийшов час вибирати в Лікії нового єпископа, найстаршому єпископу стало Божественне одкровення, згідно з яким єпископи повинні були обрати жебрака Святого Миколу Чудотворця - обранця Господнього. Але навіть після отримання такої високої посади Святий Миколай Чудотворець не став одягатися в пишний одяг - він продовжував вести надзвичайно скромний спосіб життя і їв тільки один раз на день - увечері.

Помер Святий Миколай Чудотворець 6 грудня 342 року і був похований в церкві міста Мири.

Після смерті єпископа у місті почали відбуватися чудеса: хворі, що приходили до його могили зцілювалися, а образ Миколая захищав людей в далеких подорожах та життєвих незгодах. Після всіх цих чудес Ніколауса долучили до лику святих.

Відомо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви, коли імператор Юстиніян І збудував на його честь церкву в Константинополі. З Візантії свято поширилося по цілому світу - й на українські землі також. За переказами князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного покровителя й мав хресне ім'я Миколай.

До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай - перший папа з цим іменем - близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая.

Також є припущення що ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого.

Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая. Дорослі ж просто сподіваються отримати якийсь подаруночок, адже хоч маленький презент приємно отримати кожному. Це довгожданий день року, адже невідомо, що на тебе чекає – подарунок, а чи може різочка?! Слухняних діток під подушкою чекають гостинці, а от бешкетникам варто задуматися про свою поведінку та чекати в подарунок тільки різочку.

Нині ми пов’язуємо Свято Миколая тільки з подарунками і часто навіть не здогадуємося про глибоке релігійне коріння та особливості відзначення цього свята нашими предками. Святий Миколай (або Ніколаус) – це реальна історична особа - візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним.

Існує чимало легенд про добрі справи Святого Ніколауса. Одна з них пояснює походження традиційної шкарпетки для подарунків. Святий Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, яких через бідність ніхто не хотів брати в дружини. Вночі напередодні Різдва він кинув їм через камінну трубу три мішечки із золотими монетами. Сестри в той вечір розвісили сушитися біля каміна свої випрані панчішки. У них то і догодили подарункові мішечки від Святого Миколая. Після допомоги трьом сестрам, Миколай продовжував здійснювати підтримку для бідних городян, залишаючись непоміченим і дивуючи все місто. Він непомітно приносив у їхні будинки іграшки і теплі речі для дітей, ліки для хворих.

А найголовніше Ніколаус робив це все не для слави, а таємно і від усієї душі. Один раз уночі люди захотіли вистежити того, хто ж так усім допомагає і були вражені, що ним виявився молодий Миколай. Після цього місцеві жителі обрали його своїм єпископом.

Святий Миколай завжди приходить вночі. Діти країн Європи, які бажають отримати подарунки біля дверей або під вікном ставлять начищений черевик, а поруч з ним кладуть морквину або пучок сіна, щоб ослик Святого Миколая не пройшов мимо. Якщо в будинку є камін, то біля нього обов´язково вішається найбільший носок. За традицією у свято Святого Миколая діти отримують у подарунок солодощі, деякі дітлахи в передсвятковий вечір кладуть в черевик записочку, в якій пишуть, щоб їм хотілося отримати. На Україні, ж дітки шукають свої подарунки під подушкою.

В деяких країнах Миколай має інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала "теплі країни". Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі "Чорних Пітів" — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство.

Вважається, що Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довгий час вважалось і в Україні - кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу мандрівники, туристи, воїни, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.

Також Святий Миколай є захисником бідних, скривджених і несправедливо засуджених, допомагає у скруті. Наші предки шанували святителя і як покровителя шлюбу. Крім того, саме Миколай – покровитель дітей, молоді і завжди опікується їх життям та навчанням.

В пам'ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

У кого гаряче серце і бажання творити чудеса, є можливість допомогти діткам, які найбільше хочуть і чекають дива, - у кожного в місті є школи інтернати, багатодітні сім´ї або бідні люди, куди можна приїхати і подарувати кілька годин радості і тепла, солодощі, одяг. Подаруйте дітям свято.

Традиції пов'язані із святкуванням дня Миколая

З давніх часів День Святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей.

І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя — Миколи-чудотворця, запалювали свічки, читали молитви.
Цього дня здавна варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджали довкола села. А для дітлахів пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, робити вертепи.

Цей день також був сприятливим для укладання домовленостей. Українці вірили, що коли Святий ходить селом, ніхто не стане обманювати.

До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.

Існує чимало прикмет, які пов’язані з відзначенням Дня Святого Миколая. Так, кажуть, що:

- "якщо на Миколу піде дощ, то буде гарний врожай на озимину";
- " якщо мороз цього дня буде, то городина вродить рясно";
- "який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього";
- "у кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи";
- "як впаде великий іній - на гарний врожай хліба";
- "з цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору";
- "якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва";
- "скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого".
 |  1 коментарій  
Дуже цiкаво!!!
Сподобалось 0 людині