Меню
Перегляд замітки

Коли ця гидота вперше з"явилася на нашій картоплі(я про жука),я була зовсім маленька. Але пам"ятаю, що наші батьки не знали, як з цією напасттю боротися. Ходили різні страшенні чутки, нібито навіть з розчавленого жука може вилупитися лічинка. Вся наша численна родина виходила на полювання, хто з баночкою, хто з відерцем, хто з однорукою каструлею, хот з нічною вазою. На дно посуди наливали кріпкий солевий розчин. Кожен ставав на рядок, й ретельно збирали жука, рожево-помаранчуву смердючу личінку, жовті яйця зривали з листочком. Потім виносили "врожай" на грунтову дорогу, й чавили, поливали мокру,смердючу пляму бензином, солярою, або гасом, й підпалювали.
Потім всі розїзджалися по домівкам, а я, сама маненька залишалася з бабусею у селі. Через пару днів ми знов виходили перевіряти, чи не насрав якийсь колорад. Пам"ятаю, як було спекотно вже з ранку, і я скиглила: "Бабуня! Ходім до хатки!", а бабуся відповідала: "Зайди, доню, в холодочок під вишеньки у садочок. Трохи вже зосталося". А я їй, як стара:"Та хай вони повиздихають!". Бабуся сміється, мруже очі "Та як би то Бог тебе почув"
Пройшло трохи менш пів віка з того часу, а на нашу землю знов напасть колорадська. Тільки вже двонога. Й знов смердить... знов копошіння у горщіку....
 |  Немає коментарів