"Не йди"

Літо,не прагни піти!
Доле моя,не зникай!
А сонце гарячем м"ячем
Котиться за небокрай.

Хочеш якщо-я прийду
Тихим осіннім дощем...
Ніч заховає мене
Чорним крилом-плащем.

Полум"я вже не те-
Серце не обпекти...
Сумно без тебе мені,
Любий,не прагни піти.

Можеш якщо-повернись,
Бо без тебе немає життя.
І сонцем кохання моє
Котиться у небуття....

© Copyright: Лилия Терентьева, 2015
Свидетельство о публикации №115100909905 

"Не доля..."

Я дивлюсь у вікно.Бачу,йдеш ти з другою-
Це байдуже мені тепер,мов було це давно...
Зрозуміла тоді-ти ніколи не будеш зі мною.
Значить доля така і кохати нам не данО.

Ти до неї всміхавсь,нахилявся низенько.
Говорив їй "кохаю" та інші чарівні слова...
Але чула це яі не раз і не два-хоч давненько,
Значить доля така і мені її пити до дна.

Може й справді її ти палкіше кохаєш,
Може з нею життя буде Раєм здаватись тобі.
Може й так.Майбуття передчасно не взнаєш.
Знає доля лиш все,та ховає від нас далебі.

Ні!Не прагну я помсти!Мені лиш здається:
Щастя ваше-туман і,як сонце зійде,
На дрібненькі шматочки воно розпадеться...
А стежини до ньго ні ти ні вона не знайде.

Як настане цей час,ти про мене згадаєш,
Будеш знов говорить найпалкіші слова...
Будеш палко мене запевнять,що кохаєш,
Та не будеш ти мій-доля нас не звела.

© Copyright: Лилия Терентьева, 2015
Свидетельство о публикации №115100908054 

"Плин часу"

Годинник вибиває ритм життя,
За стрілкою не кожен з нас встигає...
По колу йде вперед і вороття 
Для неї в інший напрям не буває.

Ми поглядом благаємо:спинись!
Не поспішай,мій часу невблаганний,
А чуємо байдуже "тук-тук-тук"...
Де кожна мить-це Цербер нездоланний.

І кожному свій час піти з життя,
І невідомо хто,коли та скільки...
Лише на трішки запізніле каяття 
Нас наздогонить після смерті тільки.

Годинник вибива останній час,
А хочеться ще трішечки пожити:
Щоб виправити біль і помилки 
Чи щоб у Бога Раю заслужити.

Байдуже.Кожен час останній-докір
Настигнути його зуміє смерть лише.
Раніше думати потрібно про спасіння,
А не тоді,як залишаєш все...

© Copyright: Лилия Терентьева, 2015
Свидетельство о публикации №115100909818